Військово-технічне співробітництво Червоної армії та рейхсверу (1922 – 1933 рр.) - Автореферат

Актуальність обраної теми Відновлення державної незалежності України сприяло реорганізації зрадянізованої Євразії шляхом створення життєздатних національних держав, а також завдяки традиціям співробітництва, які були закладені ще у 20-ті роки ХХ ст. Причому з урахуванням історичних традицій, сучасної політичної й економічної ситуації на європейському континенті одним із найбільш надійних партнерів України може стати Німеччина, співробітництво із якою набуває дедалі більше реальних і видимих контурів. Однією з найменш досліджених у вітчизняній історичній науці є проблема ревізії Версальсько-Вашингтонської системи, а в цьому контексті, як один із її аспектів радянсько-німецькі відносини у міжвоєнні роки, зокрема військово-технічне співробітництво Червоної армії та збройних сил Веймарскої республіки, оскільки вона розкриває підступну політику радянського керівництва у міжвоєнні роки, що, зрештою, призвело до відродження військового потенціалу Німеччини та військово-промислового комплексу СРСР і було однією з причин виникнення Другої світової війни. Дослідження слугує матеріалом для розробки нормативних курсів новітньої історії країн Західної Європи і Америки та країнознавства і спецкурсу “Військове співробітництво СРСР та Німеччини в 20-х - 30-х роках ХХ ст.” Робота є складовою частиною планів наукових дослідженнь кафедри загальної історії НПУ імені М. П. Драгоманова. Історико-порівняльний метод дав змогу на прикладі вивчення історії Веймарської республіки й СРСР простежити проблеми їх зовнішньополітичної ізоляції, зародження початків становлення нового європейського співтовариства на основі зближення двох режимів; синхронним методом досліджувалися зовнішньополітичні фактори, що обумовили розвиток радянсько-німецького військового співробітництва, а саме, що саме відіграло роль каталізатора цього зближення; реконструктивний метод допоміг у хронологічному порядку розглянути розвиток і розширення співробітництва у військовій галузі, його форми (перша форма - військово-промислове співробітництво; друга форма - організація військово-навчальних центрів рейхсверу на території СРСР; третя форма - навчання червоних командирів у Німеччині, їх взаємна участь у військових маневрах).При написанні дисертаційної роботи в основному було використано листи вищим партійним діячам СРСР, докладні записки, які стосувалися співробітництва обох сторін, памятні записки, в яких розкриваються авіаційні, артилерійські питання, питання інженерної справи, оптики і морського відомства, хімічні питання і орієнтовні плани майбутніх випробувань, орієнтовні кошториси, звіти про відрядження червоних командирів на маневри в Німеччину, звіти про німецькі підприємства в СРСР та інші документи. При підготовці дисертації у фондах архіву були використані матеріали - Управління справами РВР СРСР; Головного управління Військово-повітряних сил РСЧА; Управління південної Мозирської групи військ Західного фронту (травень 1920 - грудень 1920 рр.); Управління командуючого усіма збройними силами на Україні і в Криму (1920 - 1935 рр.); Головного управління по закордонному постачанню Центрального управління постачання РСЧА; Секретаріату народного комісара оборони СРСР; Секретаріату першого заступника голови РВР СРСР; Управління начальника озброєнь РСЧА, які містять документи секретаріату Управління справами РВР СРСР; Управління справами народного комісару оборони (1917 - 1940 рр.); І-го управління (учбового управління РСЧА); Документи РВР українського військового округу 1920 - 1934 рр; Відділу зовнішніх замовлень НКО СРСР 1917 - 1933 рр; Документи Голови РВР СРСР за 1918 - 1934 рр; Секретаріату заступника голови РВР; Документи Управління начальника озброєнь РСЧА у 1929 - 1930 рр. Серед них треба виділити: “Документи зовнішньої політики СРСР”, “Радянсько-німецькі відносини від переговорів у Брест-Литовську до підписання Рапалльського договору”, “Радянсько-німецькі відносини (1922 - 1925 рр.)”.1 Завдання цих збірок полягало, головним чином, у тому, щоб розкрити суть зовнішньої політики СРСР і одночасно охарактеризувати політику інших держав у цей період. Публікуються деякі раніше невідомі документи, які висвітлювали Рапалльський, Московський й Берлінський договори, їх вплив на розвиток політичних й економічних стосунків між СРСР та Веймарською Німеччиною.2 Це значно розширило можливості дослідження проблеми, особливо питання зовнішньополітичних факторів, що обумовили розвиток радянсько-німецького військового співробітництва. У третьому розділі - “Розвиток військової кооперації та налагодження технологічного співробітництва між Червоною армією і рейхсвером”, зазначено, що для керівництва рейхсверу очевидною була необхідність якомога повніше використовувати усі можливості, що вони мали у військовому співробітництві з СРСР, яких Німеччина через обмеження Версаля була позбавлена, для того, щоб рейхсвер не опустився до рівня звичайних поліцейських підрозділів у розумінні тактичної, технічної, морально-бойової підготовки, а також не відставав у подальшому розвитку війс