Етапи та особливості формування військово-політичних планів угорських монархів щодо галицьких і волинських земель. Налагодження Арпадами союзницьких династичних відносин з Романовичами. Наслідки васалітету галицько-волинських правителів щодо ханів Орди.
При низкой оригинальности работы "Військово-політичні стосунки Угорського королівства з Галицьким та Галицько-Волинським князівством (кінець ХІІ – ХІІІ ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У звязку з цим великого значення і актуальності набувають дослідження з історії військово-політичних відносин, зокрема - стосунків Угорського королівства з Галицьким і Галицько-Волинським князівством кінця ХІІ - ХІІІ ст. Розбудова сучасної соборної незалежної України на принципах рівноправності та партнерства з іншими країнами світу передбачає врахування і використання історичного досвіду її відносин із народами, які віддавна мали з українцями тісні тривалі військово-політичні, соціально-економічні, культурні та релігійні стосунки. Тому зясування та всебічне обєктивне висвітлення змісту і характеру військово-політичних та дипломатичних стосунків Угорського королівства з Галицьким і Галицько-Волинським князівством набуває сьогодні також важливого науково-теоретичного та практичного значення. Із врахуванням мети у дисертації ставляться такі завдання: · дослідити угро-руські військово-політичні відносини періоду становлення та широкомасштабного розвитку зовнішньополітичної діяльності Арпадів щодо Галицького князівства, вироблення уграми стратегії та ідеологічного обґрунтування щодо питання про приєднання володінь Ростиславичів до Угорської Корони (1187 - 1199 рр. ); Хронологічні межі дослідження охоплюють період 1187 - 1301 рр. Нижньою межею є час перетворення Галицького князівства на обєкта міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі, розгортання зовнішньополітичної діяльності Угорського королівства щодо володінь династії Ростиславичів у 1188 - 1189 рр. Верхня межа - рік смерті останнього представника династії Арпадів - Ендре ІІІ в Угорщині та князя Лева - у Галицько-Волинській державі, що видозмінило зовнішню політику обох країн по відношенню одна до одної.У першому розділі - “Джерела та історіографія проблеми” - дисертантом було проаналізовано стан наукової розробки теми, подано огляд використаних документів і матеріалів. У ХІХ - початку ХХ ст. питання військово-політичних стосунків Угорської корони з Галицьким і Галицько-Волинським князівствами цікавили Д. Завдяки тісним звязкам з уграми володарі Галицько-Волинського князівства активно брало участь у європейських міжнародних відносинах. Одночасно розробка питань історії військово-політичних відносин Угорського королівства з Галицьким та Галицько-Волинським князівством кінця ХІІ - ХІІІ ст. привертала увагу вчених Угорщини і Польщі. Таким чином, попри висвітлення різних аспектів військово-політичних відносин Угорського королівства з Галицьким і Галицько-Волинським князівством кінця ХІІ - ХІІІ ст. дана тема не була розкрита достатньо, часто носила фрагментарний характер.Однак непродуманість у системі адміністративно-політичного керівництва Галичиною спричинило до вигнання королівських військ і перехід краю під владу Володимира Ярославича. Показано, що перехід Галицької землі у 1199 р. під протекторат волинського князя Романа Мстиславича на короткий час позбавив регіон претензій збоку угорців. Дисертантом доведено, що зі смертю князя Романа та обєктивною неспроможністю його малолітніх синів Данила і Василька перебрати на себе керівництво державою, відродилась актуальність боротьби Угорської Корони за Галичину. Більш міцними у Галичині виявились політичні та ідеологічні позиції угорського монарха Ендре ІІ. , шляхом постійного військового тиску на своїх супротивників та за рахунок дипломатичного фіктивного васального підданства новому королю Белі IV, князь зумів отримати з боку Арпадів гарантії невтручання у “галицькі справи”.Івано-Франківськ: Плай, 2000. Русько-угорські відносини ІХ - ХІІІ ст. на сторінках письмових джерел Західної Європи і Сходу // Вісник Прикарпатського університету. Івано-Франківськ: Плай, 2000. : джерела до вивчення // Галичина: науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. Русько-угорські відносини періоду Данила Галицького в оцінці угорської історіографії ХІХ - початку ХХ ст.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА
Вывод
Встановлено, що нестабільність на території Галицького князівства суспільно-політичної ситуації і поява у кінці 80-х рр. ХІІ ст. впливової проугорської групи бояр актуалізували міжнародне значення “галицького питання”. Найуспішнішими у боротьбі за встановлення впливів у володіннях Ростиславичів були Арпади. За підтримки з боку галицького нобілітету, у 1188 - 1189 р. Подністровя знаходилось в управлінні Угорської Корони. Однак непродуманість у системі адміністративно-політичного керівництва Галичиною спричинило до вигнання королівських військ і перехід краю під владу Володимира Ярославича.
Показано, що перехід Галицької землі у 1199 р. під протекторат волинського князя Романа Мстиславича на короткий час позбавив регіон претензій збоку угорців. Роман на рубежі 1204 - 1205 рр. уклав з новим королем Ендре ІІ союзницьку угоду.
Дисертантом доведено, що зі смертю князя Романа та обєктивною неспроможністю його малолітніх синів Данила і Василька перебрати на себе керівництво державою, відродилась актуальність боротьби Угорської Корони за Галичину. Традиційними учасниками протистояння залишались Арпади, волинські Романовичі, чернігівські Ольговичі та ін. Більш міцними у Галичині виявились політичні та ідеологічні позиції угорського монарха Ендре ІІ. Боярство було зацікавлене в існуванні на своїх землях системи адміністративного управління Арпадів. Це суперечило політичним поглядам та практиці, впроваджуваними руськими князями. Такі обставини змушували останніх переглядати схеми ведення державної політики, зокрема - у питаннях налагодження стосунків із впливовою знаттю та представниками дрібного нобілітету. Найбільш вдало подібні завдання реалізовував Данило Романович. У жовтні 1235 р. , шляхом постійного військового тиску на своїх супротивників та за рахунок дипломатичного фіктивного васального підданства новому королю Белі IV, князь зумів отримати з боку Арпадів гарантії невтручання у “галицькі справи”.
Зясовано, що налагодження Данилом з Арпадами рівноправних мирних союзницько-династичних відносин проходило на тлі появи загрози з боку монголо-татар. Більш зацікавленими у співпраці були східнословянські князі. Король Бела IV виступав противником подібних тенденцій, бо частково втрачав можливість впливати на розвиток суспільно-політичних відносин у Галичині. Результатом непорозуміння між володарями були військові зіткнення 1242 - 1245 рр. , у яких Арпади, їх чернігівські і польські союзники зазнали поразки. Відновлення Галицько-Волинської держави як субєкта міжнародних відносин центральноєвропейського регіону та тісна співпраця Данила з папами переконала короля в доцільності укласти з Романовичами династичну союзницьку угоду, спрямовану проти ординської загрози.
Обґрунтовано, що результатом тісного військово-дипломатичного співробітництва королів Угорщини та галицько-волинських князів стала участь останніх у боротьбі за “австрійську спадщину” (1248 - 1272 рр. з перервами), обговорення питання про організацію антимонгольського хрестового походу, причетність династії Арпадів до коронації Данила та їх активне стимулювання Романовичів до співпраці з папською курією.
Дисертантом доведено, що нездатність правителів Центрально-Східної Європи організувати військову кампанію проти Орди та васалітет галицько-волинських князів щодо монгольських володарів дестабілізували стосунки з Арпадами. Відсутність порозуміння у відносинах Романовичів з понтифіками у кінці ХІІІ ст. загострювала їх взаємини з уграми. Наслідком протиріч між правлячими династіями була активізація зовнішньої політики Лева Даниловича у закарпатському напрямі. У останній третині ХІІІ ст. руський правитель приєднав до складу своїх володінь більшість східних комітатів Угорського королівства. Останні Арпади не чинили опору даним процесам в силу загострення у власних володіннях суспільно-політичних відносин. Нестабільність у стосунках із Галицько-Волинською державою збереглась і після припинення існування у 1301 р. династії Арпадів та приходу до влади в Угорщині у 1308 р. династії Анжу.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы