Військове мистецтво запорізького козацтва - Реферат

З появою козаків починається нова доба в історії українського війська. Всі наші давні військові формації організувались з початку держави, однак мали характер державного війська. Воюючи в складі різних іноземних армій, козаки брали активну участь у багатьох європейських воєнних конфліктах, зокрема Пятнадцятилітній (1591-1606) і Тридцятилітній (1618-1648) війнах.Піхота до бою «батовалася», тобто ставала в три шеренги. Бій окремими загонами козаки називали «розгаріяшем», а при змішуванні з ворогом - «галасом». В умовах оточення ворогом козаки ставали до бою «триангулою», тобто трикутником. Коли кіннота почала вже герці й увага ворога звернулася на неї, виходила піхота, стараючись непомітно підійти до ворожих позицій. Так само в бою з поляками під Куруковом у 1625 р. козаки зробили вилаз із табору: спершу пустилася кіннота, а піші «на черевах лізли по землі».Запорожці також були великими майстрами артилерійської справи. Гармата була незамінною за навального козацького наступу. Для штурму козаки використовували різноманітні укриття, зокрема гуляй-городи спеціальні пристрої з деревяних щитів на колесах або полозах з отворами (амбразурами для рушниць і гармат). На озброєнні у козаків були фальконети та гармати (див. додаток Б). Гармати були трофейними, захоплені в турецьких та татарських містах.Уже на початку XVII ст. турки нерідко змушені були переходити до оборонної стратегії, з великими труднощами захищаючи на побережжі міста, фортеці, а на воді торгові кораблі. А в окремі періоди багатовікової жорстокої боротьби запорожцям вдавалося контролювати басейни Дніпра та Бугу, побережжя Чорного й Азовського морів. Ще до утворення української козацької держави в середині XVII ст. запорожці здійснили успішні морські походи, а козацький флот зміцнів організаційно і збільшився чисельно. Пізніше, на протязі наступних 15 років, запорожці вдало ходили на Азов, Кафу, Трапезунд, Трабзон, Кодрід, Карамуссал і Сіноп тощо, завдаючи суттєвих втрат цим та іншим містам і твердиням, які знаходилися вздовж побережжя. запорізький козацтво бойовий військо Запорожці знищили безліч міст на малоазійському побережжі, ходили під Царгород і, вертаючись, під Очаковом пробилися крізь турецьку ескадру, що мала у своєму складі 20 галер і багато човнів.Однією зі складових успіхів українських військ була тісна взаємодія між всіма родами військ. Для завчасного виявлення противника вперед висилався кінний розвідувальний загін, який висилав розїзди. Коли виникала потреба затримати противника, то висилався сильний передовий загін, який звязував противника боєм до підходу головних сил. При оточенні противника навколо його позицій козаки копали шанці, будували редути і насипали вали. Коли противник виходив із табору і шикувався до бою, то в центрі козацького бойового порядку розміщувалась кіннота, на флангах в батовому строю ставала піхота, а у проміжках між піхотними підрозділами займала позиції легка артилерія.Размещено на .ru

Зміст

Вступ

1. Військове мистецтво козацької піхоти

1.1 Артилерія

2. Воєнно-морське мистецтво козаків

Висновки

Список використаних джерел та літератури

Додатки

Однією зі складових успіхів українських військ була тісна взаємодія між всіма родами військ. На марші козацькі війська рухались із максимально можливою швидкістю. Для завчасного виявлення противника вперед висилався кінний розвідувальний загін, який висилав розїзди. По боках табору теж висилались дозори, які контролювали місцевість, по якій просувались війська. Коли виникала потреба затримати противника, то висилався сильний передовий загін, який звязував противника боєм до підходу головних сил. При оточенні противника навколо його позицій козаки копали шанці, будували редути і насипали вали. Під Збаражем були насипані "високі на два коні" вали, з яких проглядався весь польський табір. Піхота під захистом шанців зближувалась із противником і сковувала його. Артилерія обстрілювала ворожий табір та підтримувала атаки піхоти й кінноти. Коли противник виходив із табору і шикувався до бою, то в центрі козацького бойового порядку розміщувалась кіннота, на флангах в батовому строю ставала піхота, а у проміжках між піхотними підрозділами займала позиції легка артилерія. Така побудова була основою для проведення комбінованих атак. При цьому кіннота наступала по фронту противника при підтримці вогню артилерії та піхоти, які обстрілювали ворога з флангів. Вміло використовував Хмельницький резерви, які вводив у бій лише в найбільш вирішальні моменти, що викликало розгубленість і паніку у противника. Застосовувались і охвати противника, засідки, блокування комунікацій.

З вищесказаного можна зробити висновки, що основними рисами козацького воєнно-морського мистецтва на той час були: Ш по-перше - рішучість і активність дій, завдавання превентивних ударів з метою перехоплення ініціативи;

Ш по-друге - висока маневреність та мобільність;

по-третє - швидка і більш-менш точна оцінка та урахування реальних обставин;

Ш по-четверте - ретельна підготовка удару;

Ш по-пяте жорстка військова дисципліна, тверде і безперервне управління особовим складом під час морських походів;

Ш по-шосте - раптовість;

Ш по-сьоме - постійна висока підготовка до ведення бойових дій за будь-яких умов;

Ш по-восьме - вміння проводити бій незалежно від кількості супротивника;

Ш по-девяте - стійкий морально-психологічний стан запорожців.

1. Історія Українського Війська, (Крипякевич Н., Богдан Гнятевич) - Видання Івана Тиктора, м.Львів 1936р. Часть 2. - 568 с.

2. Яворницький Д. І. Історія запорізьких козаків. - Т.1. - Львів, 1990. - 450 с.

3. Іванченко Р.П.

Історія без міфів : Бесіди з історії укр. Державності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. Р.П. Іванченко. - 3-є вид., переробл. і допов. - Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2014. - 624с.

4. Сокульський А. Л. Флот Запорозької Січі в XVI-XVIII ст.: структурна організація, технологія та військове мистецтво. Дис. к. і. н. - К., 1999. - 325с.

5. Яворницький Д. І. Історія запорозьких козаків: У 3-х т. - Львів, 1991. - Т. 1. - С. 392, 393. Тушин Ю. П. Русское мореплавание на Каспийском, Азовском и Черном морях. - М., 1978. - 445с.

IMG_0e2e2552-51b2-4ec1-8b29-f2cfbe5f44f5

IMG_1d2fc36a-7207-40c3-b9af-0edb03c98cf7

IMG_a4b1bb5a-f1fc-4244-9b98-061b4502ea96

IMG_eb37d3ea-0bbb-4692-b5cf-ccc1ca8aa4e1