Дослідження українського визвольного руху в російській армії після повалення царизму, його ролі у закладенні підвалин національних Збройних Сил. Вивчення особливостей еволюції військової політики Центральної Ради та уряду української народної республіки.
У дисертації досліджується військовий український національно-визвольний рух та будівництво Збройних Сил України після повалення самодержавства в Росії до першої чверті 1918 р. Аналізується політика Центральної Ради, уряду УНР, українських партій та їх чільних діячів щодо ролі національних Збройних Сил у державному будівництві України, у захисті її суверенітету, етапи військового будівництва та створення регулярних Збройних Сил України. The military building in Ukraine during the Central Rada period. The policies of the Central Rada, goverment of the UPR, Ukrainian parties and their leaders are analised concerning the role of national armed forces in state-building of Ukraine, in defending of its sovereignty, the stages of military building and creating regular armed forces of Ukraine. Глибоке та всебічне її дослідження має важливе наукове значення: сприяє грунтовному вивченню національно-визвольної боротьби українського народу за незалежність, зясовує роль армії у її захисті, дає можливість простежити процес її формування, політичні чинники, що за ним стояли, підтверджує тяглість української військової та державницької традиції, спростовує усталені стереотипи, що мають місце в історичній науці в оцінках даної проблеми.Передусім це стосувалося оцінки місця армії у розгортанні революційного і національно-визвольного руху в Україні, українського військового руху, українсько-російської війни, національного військового будівництва, діяльності провідних українських політичних та військових діячів. Праці емігрантських істориків у порівнянні з дослідженнями радянської історіографії відзначалися більшою обєктивністю в оцінках діяльності Центральної Ради, а головне окремою ланкою виділяли військові аспекти її діяльності, формування Збройних Сил УНР, їх роль у становленні та захисті суверенітету України, ставлення до військового будівництва різноманітних політичних сил; діяльність провідних військових діячів1. В наступних збірниках документи української військової проблематики майже цілком були вилучені, а інші добиралися тенденційно й відображали діяльність лише більшовицьких організацій серед військ, дислокованих в Україні, численні резолюції солдатських мітингів на їх підтримку. У другому розділі “Передумови та початки відродження Збройних Сил України” висвітлено початковий етап українського визвольного руху в частинах імперської армії, дислокованої в Україні весною 1917 р. та закладення підвалин національного військового будівництва. Обстоюючи концепцію федералізму, що передбачала за Україною право утримувати на своїй території військо, але не будувати і розпоряджатися ним самостійно, Центральна Рада в принципі негативно віднеслася до створення української регулярної армії.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
