Військові частини як суб"єкти цивільного права - Автореферат

Основою структурної побудови зазначеного військового формування є військові частини, які, виконуючи вищевказані конституційні функції, стають субєктами не лише адміністративних, а й інших, у тому числі й цивільних правовідносин. Другі - повязані з колізіями та прогалинами, які існують в чинному законодавстві і внаслідок яких військові частини до сьогодні не мають нормативно закріпленого статусу субєкта цивільних правовідносин, хоча, укладаючи договори, здійснюючи повноваження щодо закріпленого майна, беруть активну участь у цивільному обороті. Крім того, усунення прогалин у законодавстві щодо визначення цивільно-правового статусу військових частин дасть змогу стабілізувати й інші види правовідносин за їхньою участю: адміністративні, трудові, житлові, фінансові тощо. цивільне право військова частина аналізуються основні форми реалізації цивільної правосубєктності військових частин в речових та зобовязальних правовідносинах; Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які визначають призначення та місце військових частин в системі Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів, цивільне законодавство, яке регламентує статус юридичних осіб, порядок та форми їхньої участі в цивільних правовідносинах, вітчизняна та зарубіжна наукова література, а також судова практика з питань участі військових частин в цивільних правовідносинах.У підрозділі 1.1 "Поняття і зміст цивільних правовідносин за участю військових частин” формулюється поняття військової частини як створеного з метою забезпечення обороноздатності та безпеки держави основного військового підрозділу Збройних Сил України, сформованого переважно з числа військовослужбовців, оснащеного зброєю, бойовою технікою, іншим майном, який має своє дійсне та умовне найменування, фінансується з коштів Державного бюджету, веде самостійне господарство, має кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатки із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Констатується той факт, що значну частину приватноправових відносин, учасниками яких стають військові частини, становлять цивільно-правові відносини, які визначаються як врегульований правовими нормами звязок військової частини з іншими юридично рівними субєктами суспільних відносин, який має на меті встановлення, зміну та припинення взаємних майнових, а також особистих немайнових прав та обовязків, забезпечених можливістю застосування заходів державного примусу. Серед основних речових прав та обовязків військових частин виділяються ті, які виникають з: а) права оперативного управління майном, яке забезпечує їхню діяльність; б) авторських прав на службові винаходи (особисті немайнові права на такі винаходи належать автору, а майнові права - військовим частинам як роботодавцям). У підрозділі 1.2 "Поняття та ознаки військових частин як субєктів цивільного права" акцентується увага на тому, що участь військових частин в цивільних правовідносинах проходить в обстановці невизначеності їх правового статусу, оскільки законодавство, яке регулює порядок їхньої участі в найрізноманітніших сферах суспільного життя, не містить жодних вказівок на їхню сутність як субєктів цивільних правовідносин, які для них є досить широкими за обсягом та поступаються лише адміністративним відносинам. Зважаючи на те, що: по-перше, сфера основних завдань та функцій військових частин лежить в публічно-правовій площині; по-друге, виконання таких завдань не передбачає отримання прибутку і, як наслідок, потребує бюджетного фінансування; по-третє, майно військової частини є цілісним, тобто таким, що не поділяється на паї та є державною власністю; по-четверте, повнота забезпеченості інтересів кредиторів військових частин досягається за рахунок субсидіарної відповідальності держави в особі Міністерства оборони України, робиться висновок, що найближчою до військових частин за своїми ознаками є форма установи публічного права.Участь військових частин у цивільних правовідносинах проходить в умовах невизначеності їх правового статусу у звязку з тим, що: по-перше, законодавство, яке визначає призначення та місце військових частин у системі Збройних Сил України, регулює порядок їхньої участі в найрізноманітніших сферах суспільних відносин (закони України "Про Збройні Сили України”, "Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" тощо), не містить жодних вказівок на статус військових частин як субєктів цивільних правовідносин, які для них є досить широкими за обсягом та поступаються лише адміністративним відносинам; по-друге, суперечність, яка існує між Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” та ст.4 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України”, не дає змоги стверджувати про наявність у військових частин ознаки державної реєстрації як юридичних осіб. Зважаючи на те, що такими ознаками є організаційна єдність, майнова відокремлен

Основний зміст