Віруси - Реферат

Вважають, що нині на планеті живе понад мільйон видів звірів, 0,5 млн. видів рослин, до 10 млн. мікроорганізмів, причому ці цифри занижені. Тим паче виникає гостра потреба у системі живої природи, керуючись якою ми могли знайти у ній місце для організму, який нас зацікавив, чи це бактерія, що викликає нову хворобу, новий жук чи кліщ, птах чи риба. Саме тоді великий шведський натураліст Карл Лінней створив наукову систему живої природи, якою ми й досі користуємося . Звіт віку наукової систематики ведеться від 1758г., коли побачило світ 10-те виданя ліннеївської «Системи природи». Досліджуючи мозаїчну хворобу тютюну в ботанічній лабораторії Академії наук, Івановський дійде висновку, що мозаїчна хвороба тютюну визивається бактеріями, що проходять через фільтри Шамберлана, що, проте, не спроможні рости на штучних субстратах.Віруси не можна побачити у оптичний мікроскоп, тому що їх розміри менше довжини світлової хвилі. Віруси складаються з наступних основних компонентів: 1. Оскільки основу всього живого становлять генетичні структури, то і віруси класифікують зараз за характеристикою їх спадкової речовини - нуклеїнових кислот. Всі віруси поділяють на дві великі групи: ДНК-віруси (дезоксивіруси) і РНК-віруси (рібовіруси). Потім кожну з цих груп поділяють на віруси з двухнитчатою і однонитчатою нуклеїновими кислотами.Вірус має досить складну внутрішньої структурою. Його серцевина (ядро) містить одну (іноді більше) молекулу нуклеїнової кислоти (ДНК чи РНК).Нуклеїнові кислоти найменших вірусів містять 3-4 гена, а найбільші віруси мають до 100 генів. За розмірами віруси поділяють на великі (300-400 нм в діаметрі), середні (80-125 нм) і малі (20-30 нм). Віруси «розривають» оболонку клітини і передаються в іншу клітину у вигляді інертних часток. Віруси поза клітиною являють собою кристали, але при включенні в клітину «оживають».Віруси здатні жити і розмножуватися тільки в клітинах інших організмів. У звязку з цим віруси являють собою або позаклітинне покояться форму (варіон), або внутрішньоклітинну реплицируются - вегетативну. Тому через шкіру на грип захворіти не можна - вірусні частки для цього потрібно вдихнути з повітрям, вірус гепатиту А. або В. проникає і розмножується тільки в клітинах печінки, а вірус епідемічного паротиту (свинка) - у клітинах привушних слинних залоз і т.д. Час, що минув з моменту проникнення вірусу в клітину до виходу нових варіонов, називається прихованим або латентним періодом. Воно може широко варіювати: від декілька годин (5-6 у вірусів віспи та грипу) до декількох діб (віруси кору, аденовіруси та ін) Інший шлях проникнення в клітину у вірусів бактерій - бактеріофагів, які відкрив у 1917 р. французький вчений Ф. Дерелл.Боротьба з вірусними інфекціями повязана з численними труднощами, серед яких особливо слід відзначити несприйнятливість вірусів до антибіотиків. Віруси активно мутують, і регулярно зявляються все нові штами, проти яких ще не знайдено «зброя». До теперішнього часу боротьба з багатьма вірусними інфекціями складається на користь людини, в основному завдяки загальній вакцинації населення в профілактичних цілях. Однак природа і зараз випробовує людину, час від часу, підносячи сюрпризи у вигляді нових вірусів, що викликають страшні захворювання.

Зміст

Вступ

1. Будова і класифікація вірусів

2. Неклітинна форма життя

3. Взаємодія вірусу з клітинами

4. СНІД

Висновок

Використана література

Боротьба з вірусними інфекціями повязана з численними труднощами, серед яких особливо слід відзначити несприйнятливість вірусів до антибіотиків. Віруси активно мутують, і регулярно зявляються все нові штами, проти яких ще не знайдено «зброя». Перш за все, це відноситься до РНК-вмісних вірусів, геном яких зазвичай більший і, отже, менш стабільний. До теперішнього часу боротьба з багатьма вірусними інфекціями складається на користь людини, в основному завдяки загальній вакцинації населення в профілактичних цілях. Такі заходи у результаті привели до того, що до теперішнього часу, на думку фахівців, в природі зник вірус натуральної віспи. У результаті поголовної вакцинації в нашій країні, в 1961р. епідемічний поліомієліт був ліквідований. Однак природа і зараз випробовує людину, час від часу, підносячи сюрпризи у вигляді нових вірусів, що викликають страшні захворювання. Самим яскравим прикладом є вірус імунодефіциту людини, боротьбу з яким людина поки програє. Його поширення вже відповідає пандемії. Однак не слід перебільшувати шкідливий вплив вірусів на клітинні організми. Вони можуть бути і корисними. Перш за все, віруси, як і будь-які інші паразити, стимулюють діяльність захисних сил організмів, спрямовуючи, до певної міри, еволюційний процес. Багато вірусів, що вражають бактерії, надзвичайно важливі для медицини , оскільки дозволяють природним шляхом і без хімічних реагентів перемагати багато бактеріальних інфекції. Важливо памятати, що в природі немає «корисних» і «шкідливих», а головне немає «зайвих» ланок і кожен організм виконує свою, тільки йому властиву роль.

вірус клітина інфекція

1. Богданова Т. Л. Біологія: завдання й вправи. Посібник для вступників у вузи. - М.: Вищу школу, 1991.

2. Кнорре Д. Р.,Мизина З. Д. Біологічна хімія: Підручник для хім.,биол. і мед. спец. вузів. - М.: Вищу школу, 2000.

3.Лемеза М. А.,Камлюк Л. У. Біологія у питаннях і відповідях: Навчальний посібник / Худ. обл. М. У.Дранко. -Мн.: ТОВ «>Попурри», 1997.

4.Медников Б. М. Біологія: форми рівні життя. - М.: Просвітництво, 1994 р.

5. Полянський Ю. І. Загальна біологія:Учеб. для 10-11 кл. середовищ. шк. - М.: Просвітництво, 1993.

6.Тупикин Є. І. Загальна біологія з засадами екології і природоохоронної діяльності: Навчальний посібник для поч. проф. освіти. - М.:Образовательно-издательский центр «Академія», 2002.

Размещено на .ru