Мова вірша і мова прози, їх характеристика та основі відмінності. Поняття ритму як закономірного чергування сумірних елементів: рухів, звукових чи мовних одиниць. Аналіз просодійних груп слів. Рима (композиційно-звуковий прийом суголосся) і її різновиди.
Ліричні твори пишуть здебільшого віршами; романи, повісті, оповідання - переважно прозою. Ритм є і в прозі, проза ритмічна тоді, коли в мовних тактах однакова кількість наголосів. Це - іменники (виняток становлять ті, що передають свій наголос іншим частинам мови), прикметники (за винятком тих, що передали наголос іншим частинам мови), числівники (за винятком кількісних односкладових: два, три, сім, сто, коли вони поєднуються з іменниками: пять раз, два дні) у дієслова (за винятком односкладових допоміжних (є, був), займенники (за винятком односкладових: я, ти, мій, та, той, він і двоскладових (вони, вона), прислівники (за винятком односкладових: там, десь, геть...). 64) помилково твердив, що віршована мова сформувалася на основі прозової: "Вірші і зародилися з прози: гранично посилюючи емоційність мови у тих випадках, коли це було необхідно за змістом, людство винаходило для цього різні форми мови і таким шляхом прийшло й до віршованої її форми". Рима (нім. reim, анг. rhyme, франц. rime, польське rym, рос. рифма, від грец. rhytmos - узгодженість, сумірність) - композиційно-звуковий прийом суголосся закінчень, що має фонетичне і метричне значення, обєднує суміжні та розташовані близько слова віршових рядків (починаючи з останнього наголошеного складу) для організації їх у строфи, впорядкування поетичного мовлення, його евфонічного римотворення.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
