Віра як релігієзнавчо-психологічний феномен - Автореферат

Криза сучасної української політики і права, відсутність консолідуючої суспільної ідеї, глибинні суперечності нинішнього стану релігії і церкви, девальвація моральних цінностей і традицій, експансія сурогатів культури та комерціалізація їх аж ніяк не ліпших взірців - усе це породжує в індивідуальній та масовій свідомості фрустральний стан, у якому сенс буття перетворюється на абсурд, а процес самоактуалізації особистості часто отримує потворну форму ескапізму, тобто втечі від суспільства. Проблема релігійної віри належить до розряду проблем, які не відступили нині на периферію наукового інтересу. Адже і сьогодні релігійна віра залишається важливим джерелом акумуляції смислів та ціннісних орієнтацій, а, отже, спроможна задавати ритм та вектор розвитку сучасного українського соціокультурного простору. Причому мова йде про різні інваріанти прояву релігійної віри, один з яких окреслюється поняттями на кшталт - компроміс, діалог, толерантність, інший - протистояння, конфлікт, упередженість тощо. Методологічну основу дослідження складають: діалектичний метод - при осмисленні релігійної віри як складної, динамічної, цілісної системи, функціонуваня якої обумовлено низкою як зовнішніх, так і внутрішніх чинників, аналітичний метод - при дослідженні філософської, релігієзнавчої, психологічної, богословської літератури з проблем релігійної віри, компаративний метод - при співставленні різних підходів аналізу релігійної віри, виявленні її сутнісних особливостей, системний - при дослідженні віри як цілісного психологічно-релігієзнавчого феномена.У першому розділі «Аналітичний огляд літературних джерел та методологія дослідження концепту «релігійна віра» розглядаються різноманітні підходи до осмислення феномена релігійної віри у богословській та науковій літературі. При цьому під вірою малася на увазі віра релігійна, націлена на надприродні обєкти, натомість знання розглядалося лише в його інтенції на обєкти феноменального світу. Нові перспективи в осмисленні релігійної віри відкриваються в психологічній площині, де дослідники повязують релігійну віру з внутрішнім, духовним світом (А. Зміщення теологічного дискурсу в психологічну площину перетворює релігію на деяку форму кодифікації певних психічних імпульсів, що уможливлює актуалізацію релігійної віри й убезпечує людину від неврозу. Аналіз інтерпретацій феномена релігійної віри в радянську добу дає підстави для висновку, що, попри ідеологічно упереджений підхід до предмету дослідження, саме в цей період виокремлюються особливості як релігійної, так і нерелігійної віри (Д.Теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст дисертаційного дослідження, сформульовано згідно з поставленими в дисертації метою та завданнями: Сьогодні феномен релігійної віри досліджується у наступних основних напрямах: в богословському, філософському, психологічному, релігієзнавчому. Для представників богословсько-теологічної думки релігійна віра - це впевненість у невидимому, коли зміст даного концепту фіксується у догмах. Філософська традиція розуміння релігійної віри робить|чинить| акцент на її значущості в інтелектуальному і вольовому відношенні|ставленні|, тобто в даному разі вона змістовно інтерпретується. В психологічній царині звертається увага на звязок релігійної віри з внутрішнім світом людини, її мотивацію та інтенсивність. Визначено особливості концептуалізації релігійної віри в наступних «зрізах»: з точки зору структурних складових - обєкт, субєкт, відношення як необхідної умови виникнення релігійної віри, складових психіки - когнітивний, емоційний, волетативний, компонентів відношення - впевненість, довіра, переконання, які передбачають формування стійкості релігійної віри.

2. Основний зміст дисертації

У дисертації уперше на підставі релігієзнавчо-психологічного аналізу релігійної віри вибудовано концептуальну модель релігійної віри в єдності її структурних та функціональних аспектів. Теоретичні підсумки роботи, що відображають сутнісний зміст дисертаційного дослідження, сформульовано згідно з поставленими в дисертації метою та завданнями: Сьогодні феномен релігійної віри досліджується у наступних основних напрямах: в богословському, філософському, психологічному, релігієзнавчому. Для представників богословсько-теологічної думки релігійна віра - це впевненість у невидимому, коли зміст даного концепту фіксується у догмах. Філософська традиція розуміння релігійної віри робить|чинить| акцент на її значущості в інтелектуальному і вольовому відношенні|ставленні|, тобто в даному разі вона змістовно інтерпретується. В психологічній царині звертається увага на звязок релігійної віри з внутрішнім світом людини, її мотивацію та інтенсивність. В межах релігієзнавства релігійна віра осмислюється цілісно, враховуються її особливості в межах кожного дисциплінарного релігієзнавчого утворення.

Визначено особливості концептуалізації релігійної віри в наступних «зрізах»: з точки зору структурних складових - обєкт, субєкт, відношення як необхідної умови виникнення релігійної віри, складових психіки - когнітивний, емоційний, волетативний, компонентів відношення - впевненість, довіра, переконання, які передбачають формування стійкості релігійної віри. Відтак структурованість релігійної віри уможливлює її динамічність, яка фіксує, з одного боку, її потенціальні можливості, виступає засобом актуалізації потенціального, а з іншого - забезпечує її стійкість.

Віруючи в наявність певних сакральних обєктів людина встановлює інтенціональний звязок з обєктом власної віри, який проявляється у певній психологічній залежності від нього. Інтенціональний звязок передбачає стан очікування, невизначеність внаслідок неповноти інформації щодо існування обєкту віри. Натомість релігійна віра компенсує проблематичність обєкту інтенції: релігійна людина (субєкт) в самому акті віри утверджує буття даних обєктів принаймні для себе, хоча б в уявній, ілюзорній формі. Тим самим вона відчуває не тільки душевний комфорт, але і піднесене почуття прилучення до царини Абсолютного, переживання цієї ситуації. Відтак релігійна віра характеризується живістю, інтенсивністю уявлень субєкта щодо обєкта.

У релігійної віри є дві взаємоповязані складові, завдяки яким людина стверджується у вірі. Перша - це впевненість у кому-небудь, чи що-небудь через визначення їх істинності та цінності. У даному випадку мова йде про обєкт віри, в існуванні якого виключається будь-який сумнів, оскільки він не потребує аргументації, власне, є тією істиною, яка відома заздалегідь. Наприклад, впевненість в існування Бога, його всеблагість та милість. В даному випадку впевненість включає в себе елемент знання. Друге значення віри - це довіра. Наприклад, можна бути впевненим не лише в існуванні Бога, його добра й правди, але й довіряти Йому Самому - тобто довіряти Божому слову, сподіватися на Його обіцянки. Віра як впевненість вміщує в собі певний елемент раціонального (такий момент перетворює віру на значимий компонент свідомості), натомість віра як довіра фіксує моральнісний аспект.

Відтак релігійна віра як впевненість та довіра формує відповідні форми, способи та стереотипи поведінки та діяльності, уможливлює внутрішню узгоджуваність та відносну стійкість дій та поведінки віруючої людини, на основі чого вона вибудовує свою взаємодію з навколишнім світом, іншими людьми. Однак у впевненості та довірі виражається внутрішня інтенція людини до актуалізації. Отже, релігійна віра здійснює самотрансценденцію людини.

5. Для віри як релігійно-психологічного явища притаманні наступні характеристики: домінування емоційно-чуттєвого компоненту над раціональним та волетативним, віра як певний психічний стан «прагне» до реалізації в діяльності, поведінці, вчинку, релігійна віра зачіпає фатальні проблеми людського буття, має високий ступінь інтенсивності впливу на свідомість, виступає інтегратором, стабілізатором та іноді мобілізатором психічних процесів. Релігійна віра виражає сенсожиттєві виміри особистості - для чого вона живе, яке призначення її, як вона може самоактуалізуватися і тим самим здійснити себе. В даному випадку релігійна віра торкається особистісно значимих, екзистенційних проблем і тим самим сприяє вибудові Я-концепції.

Релігійна віра є певним синтезом трансцендентного та іманентного, поєднанням людського та божественного, в якому відображається не тільки уявлення щодо сутності Абсолютної реальності, «єднання» з якою прагне адепт містичної практики, але й характер містичного контакту, тобто екзистенційної комунікації, що врешті-решт призводить до актуалізації потенційного, бажаного. Релігійна віра «помякшує» екзистенційну напругу, що доволі яскраво проявляється в кризі середнього віку.

6. Релігійна віра як певний душевний стан повязана з процесом духовності, в якому відображаються творчі можливості людини. Духовність - це певний спосіб конструювання особистості, де зовнішня буттєвість трансформується у внутрішній світ людини, в якому внутрішня діяльність продукує такі смисложиттєві детермінанти як Віра, Надія, Любов.

7. Релігійна віра - знання внутрішнього досвіду. Віра не є вивідним знанням на кшталт наукового знання, вона є особливим знанням - знанням безпосереднього, внутрішнього досвіду, який є певним релігійним досвідом, в якому людина відчуває на собі вплив божественного. По-перше - релігійна віра - особливий вид знання, в порівнянні з досвідним і раціональним; по-друге - віра як можливий спосіб подолання суперечності свідомості в процесі ствердження особистості. Процеси навіювання, наслідування та релігійні почуття, уявлення, досвід, які є складовими психологічного механізму формування релігійної віри, сприяють її кумулятивному ефекту як на групповому, так і на індивідуальному рівнях. Отже, віра, в яку вірять, та віра якою вірять забезпечують ступінь її інтенсивності.

8. Крайніми формами вияву релігійної віри є фанатизм, крикливство, бісоодержимість, екстаз, які, актуалізуючись як масові релігійні психічні епідемії. приймають форму різкого душевного розладу з цілою низкою однакових дій, наслідків, що охоплюють відразу маси людей, незалежно від їхньої волі. Ознаками цих масових психічних епідемій є: ідентифікація людини з догмами, ідеями, що сприяє появі одержимості, фанатизму; поширення цих масових станів і дій соціально-психологічним способом (зараження, навіювання, наслідування,); перебування учасників в стані екзальтації і екстазу, обумовленого фізичним та психічним виснаженням.

віра релігієзнавчий світосприйняття

1. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Духовність: пошуки концепту / А.М. Кузьменко // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк: НАУКА І ОСВІТА, 2007. - № 2. - С. 154-157.

2. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Формування християнських уявлень про дух / А.М. Кузьменко // Наука. Релігія. Суспільство. - Донецьк: НАУКА І ОСВІТА, 2007. - № 1. - С. 41-45.

3. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Трансформація християнських уявлень про дух в європейській філософії XIV-XVII ст. / А.М. Кузьменко // Філософські обрії: наук.-теоретич. часопис Інс-ту філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України та Полтавського держ. пед. уні-ту ім. В.Г. Короленка. - Київ-Полтава, 2007. - Вип. 18. - С. 165-174.

4. Костенко А.М. Релігійна віра як предмет релігієзнавчого дослідження / А.М. Костенко // Схід: аналітично-інформаційний журнал. - 2009. - № 2 (93). - С. 111-114.

5. Костенко А.М. Сутність релігійної віри в інтерпретації новітньої філософії / А.М. Костенко // Схід: аналітично-інформаційний журнал. - 2008. - № 5 (89). - С. 125-128.

6. Костенко А.М. Феномен релігійності: різноманітні підходи до визначення / А.М. Костенко // Нова парадигма: журнал наукових праць / [голов. ред. В.П. Бех; Нац. пед. ун-т імені М.П. Драгоманова]. - К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Вип. 89. - С. 31-38.

7. Костенко А.М. Релігійна віра та релігійний фанатизм: когнітивність vs емоційність / А.М. Костенко // Схід: аналітично-інформаційний журнал. - 2009. - № 9 (100). - С. 114-117.

8. Костенко А.М. Духовний потенціал релігійної віри / Схід: аналітично-інформаційний журнал. - 2010. - № 1 (101). - С. 107-110.

9. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Українське духовне відродження / А.М. Кузьменко // Духовний розвиток як фактор морально-етичного формування особистості: Матеріали ІІ Міжвуз. обл. студент. наук.-практич. конф. - Донецьк, 2005. - С. 84-85.

10. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Роль православя та народної культури у духовному розвитку українського етносу / А.М. Кузьменко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XVII Міжнар. наук.-практич. конф. - Донецьк, 2005. - С. 41-43.

11. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Розвиток духовних цінностей як основи моральної особистості / А.М. Кузьменко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XX Міжнар. наук.-практич. конф. - Донецьк, 2007. - С. 153-155.

12. Кузьменко А.М. (Костенко А.М.) Феномен духовності в українській філософії / А.М. Костенко // Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Матеріали XX Міжнар. наук.-практич. конф.- Донецьк, 2007. - С. 155-158.

13. Костенко А.М. Духовність сімї як фактор виховання духовної особистості / А.М. Костенко // Дні науки філософського факультету-2007: Міжнар. наук. конф. (18-19 квітня 2007 року): Матеріали доповідей та виступів. - К., 2007. - Ч. VII. - С. 87-89.

14. Костенко А.М. Три сценарії взаємин віри і розуму в середньовічному християнстві / А.М. Костенко // Донецький вісник Науков. то-ва ім. Шевченка. Т. 24 - Донецьк, 2008. - С. 55-67.

15. Костенко А.М. Релігійна віра: різноманітні підходи до визначення / А.М. Костенко // Дні науки філософського факультету-2008: Міжнар. наук. конф. (16-17 квітня 2008 року): Матеріали доповідей та виступів. - К., 2008. - Ч. IV. - С. 132-133.

16. Костенко А.М. Формування релігійних вірувань в архаїчному суспільстві / А.М. Костенко // Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету-2009 : Міжнар. наук. конф. (21-22 квітня 2009 року): Матеріали доп. та виступів. - К., 2009. - Ч. VII. - С. 125-127.

17. Костенко А.М. Віра як стрижень духовності / А.М. Костенко // Другі покровські міжнар. читання «Церква в світі: служіння любові». - К., 2009. - С. 12.

18. Костенко А.М. Принцип толерантності у визначенні концепту релігійної віри / А.М. Костенко // ІІ Міжнар. наук-теоретич. конф. «Толерантність як соціогуманітарна проблема сучасності». - Житомир, 2009. - С. 27-28.

Размещено на .ru