Віолончельна творчість В.Барвінського в контексті розвитку жанру в українській музиці першої половини ХХ століття - Автореферат

Проте, будучи за характером обдарування витонченим ліриком-романтиком, як композитор він тяжів до камерності вислову, тому однією з найістотніших галузей його творчого доробку була сфера камерно-інструментальних жанрів. Трагізм особи В.Барвінського полягає в тому, що за сфальсифікованою більшовицьким режимом справою він був репресований і 10 років (1948-1958) змушений був перебувати, як і його дружина, донька визначного вченого Івана Пулюя, у мордовських таборах. І хоча 21 березня 1964 року композитора було офіційно (посмертно) реабілітовано, його твори за невеликим винятком, практично не видавалися. Рідкісними винятками служать окремі розділи з робіт А.Рудницького (“Про музику і музик”) та М.Боровика (“Український радянський камерно-інструментальний ансамбль” ). У багатьох з них велика увага приділяється провідній галузі творчості композитора - камерно-інструментальній музиці, адже твори цього жанру в доробку В.Барвінського за різноманітністю жанрів, кількістю, професіоналізмом і художнім рівнем на початок ХХ століття перевершували творчі надбання композиторів не лише Галичини, але й загалом України .Відзначено вплив на українську професійну музику творчості Миколи Лисенка, розглянуто камерну творчість композиторів - вихованців шкіл РМТ. Установчим підсумком першої частини першого розділу є висновок, що саме твори В.Барвінського для віолончелі стали першими зразками цього жанру в українській музиці, які своєю професійною та мистецькою вартістю піднесли його до європейського рівня. Розглядаються найістотніші віолончельні твори відомих європейських композиторів, які звучали у концертних програмах чеських та німецьких товариств камерної музики та гастролюючих колективів і могли мати вплив на формування світогляду і стилістики молодого В.Барвінського. Окремо виділено надбання французької композиторської школи з її тяжінням до естетизму та імпресіонізму, яка дала світу геніальні зразки таких віолончельних творів як концерт, сюїта та дві сонати К.Сен-Санса, соната та пєси Г.Форе, соната К.Дебюссі, з іншого боку - широке обгрунтування естетичних засад французької “шістки” (сонатини для віолончелі та для скрипки і віолончелі А.Онеггера). В цьому розділі окрім аналізу самого концерту описані умови, в яких перебував композитор під час написання концерту, а також твори пізнього періоду творчості (1948 - 1963 рр.) Твір був задуманий як традиційний тричастинний цикл, з якого мистець встиг завершити дві частини у клавірній версії (1ч.В процесі аналізу віолончельних та камерних творів помітно, що композитор прагнув зберегти доступність для вихованої на аматорських традиціях галицької аудиторії і, водночас, осягнути новий якісно-фаховий рівень композиторської майстерності. Незважаючи на ту прогалину в українській культурі, яка утворилась через репресії, знищення нот, заборону виконувати певні твори і, як наслідок, еміграцію ряду композиторів, в процесі дослідження прослідковано продовження досягнень В.Барвінського у камерно-ансамблевій та віолончельній музиці у творчості представників львівської композиторської школи кількох генерацій. М.В.Лисенка, організатора музичного життя краю, громадського діяча, а також блискучого ансамбліста, спеціальним його здобутком слід вважати запровадження традиції спеціалізованих концертів камерної музики, зміни в характері побудови програм, пропаганду і популяризацію музичних творів українських авторів, свідому установку у його власній мистецькій діяльності та роботі його учнів і соратників по СУПРОМУ на створення художньо-вартісного високопрофесійного національного віолончельного та камерного концертного репертуару. Лисенка; адже саме В.Барвінським були написані перші високопрофесійні зразки камерних ансамблів, його власною творчістю та під його проводом було закладено основи українського віолончельного навчального репертуару, внесено істотні якісні зміни в традицію українського концертного камерно-ансамблевого виконавства в Галичині і стан віолончельної педагогіки у Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка. 5) досліджено засади становлення і розвитку фахового викладання віолончелі в українських навчальних закладах Галичини, окреслено вплив В.Барвінського на становлення професіоналізації музичної освіти і створення національного педагогічного репертуару;

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У висновках викладено основні питання дослідження. Відзначена унікальність мистецької вартості доробку В.Барвінського, як першого з професійних галицьких композиторів, у творчості якого камерно-інструментальним, і зокрема, віолончельним жанрам приділялась основна увага. Розглянуто подальший розвиток як жанру віолончельної музики в Україні, так і віолончельного виконавства.

В процесі аналізу віолончельних та камерних творів помітно, що композитор прагнув зберегти доступність для вихованої на аматорських традиціях галицької аудиторії і, водночас, осягнути новий якісно-фаховий рівень композиторської майстерності. Застосувавши його на яскравому національному матеріалі, він усвідомлено зважується на пошуки гнучкої рівноваги модерних виразових засобів і технічних прийомів та визначеної фольклорної жанровості, музичної мови, формотворчих чинників. Помірковано-новаторські, неоромантичні за стилістикою, лірико-пісенні за жанровим скеруванням твори мистця являють собою перші, проте високохудожні професійні зразки численних жанрових різновидів віолончельної сольної й ансамблевої музики, що сформувалась як органічний синтез європейських та національних традицій і засобів виразовості.

У процесі дослідження проаналізовано складні історичні умови в яких довелось творити композитору. На прикладі аналізу розвитку віолончельної та камерної музики у європейському та українському музичному мистецтві стає очевидним, що політичні катаклізми привели до штучного призупинення розвитку прогресивних тенденцій культурних процесів 20-30-х рр. на галицьких землях. Незважаючи на ту прогалину в українській культурі, яка утворилась через репресії, знищення нот, заборону виконувати певні твори і, як наслідок, еміграцію ряду композиторів, в процесі дослідження прослідковано продовження досягнень В.Барвінського у камерно-ансамблевій та віолончельній музиці у творчості представників львівської композиторської школи кількох генерацій.

В результаті докладного розгляду активної діяльності Василя Барвінського, як музичного критика, директора Вищого музичного інституту ім. М.В.Лисенка, організатора музичного життя краю, громадського діяча, а також блискучого ансамбліста, спеціальним його здобутком слід вважати запровадження традиції спеціалізованих концертів камерної музики, зміни в характері побудови програм, пропаганду і популяризацію музичних творів українських авторів, свідому установку у його власній мистецькій діяльності та роботі його учнів і соратників по СУПРОМУ на створення художньо-вартісного високопрофесійного національного віолончельного та камерного концертного репертуару.

З метою дослідження розвитку досягнень композитора описано діяльність віолончельної кафедри та кафедри камерного ансамблю ЛДМА ім. Лисенка; адже саме В.Барвінським були написані перші високопрофесійні зразки камерних ансамблів, його власною творчістю та під його проводом було закладено основи українського віолончельного навчального репертуару, внесено істотні якісні зміни в традицію українського концертного камерно-ансамблевого виконавства в Галичині і стан віолончельної педагогіки у Вищому музичному інституті ім.М.Лисенка.

У даній роботі: 1) Вперше опрацьовано отриманий від Стефанії Павлишин рукопис віолончельного концерту В.Барвінського, написаного ним у таборі в Мордовії у період між 1949 та 1958 роками. Рукопис був переданий Дарією Гординською-Каранович з Нью-Йорку.

2) Розглянуто віолончельну творчість композитора в контексті європейської віолончельної музики того часу, здійснено докладний аналіз усіх творів для віолончелі різних жанрів та віолончельних ансамблів В. Барвінського з точки зору стилістики, принципів формотворення, засобів виразності з позиції взаємопоєднання європейських та галицьких традицій музичного мистецтва, визначене їх місце в українській віолончельній музиці;

3) Охарактеризовано особливості гастрольно-концертної практики Галичини вказаного періоду, а також вплив концертної діяльності В.Барвінського та Б.Бережницького на становлення і розвиток віолончельного і камерно-ансамблевого виконавства початку ХХСТ.

4) здійснено аналіз галицької віолончельної традиції та жанрів камерної музики; особливостей концертного життя та музичної освіти на зламі ХІХ-ХХСТ;

5) досліджено засади становлення і розвитку фахового викладання віолончелі в українських навчальних закладах Галичини, окреслено вплив В.Барвінського на становлення професіоналізації музичної освіти і створення національного педагогічного репертуару;

На подальшу розробку заслуговують: 1) окремий розгляд еволюції та особливостей жанру українського віолончельного концерту;

2) більш детальне вивчення творчої діяльності віолончеліста

Б. Бережницького;

3) дослідження спадкоємності творчих засад, громадянської позиції, педагогічної та гастрольної діяльності учнів - послідовників В.Барвінського, їх вплив на розвиток мистецьких процесів в українській музиці та на творчість мистців молодших генерацій;

4) вивчення подальшого розвитку фахового викладання віолончелі у вищих музичних навчальних закладах Галичини (зокрема у ВМІ ім. Лисенка - ЛДК ім. М.В.Лисенка - ЛДМА ім. М.В.Лисенка) і України в цілому;

5) розгляд осягнень представників віолончельного сольного та ансамблевого виконавства і педагогіки у роботі окремих навчальних закладів кафедр та у персоналіях.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Жук Г. В. В. Барвінський - творець жанру віолончельної музики в Україні //Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку/ Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету / Гол. ред. В. Г. Виткалов. - Рівне, 2003. - Випуск 8. - С.104-111.

2. Жук Г. В. Віолончельна творчість В.Барвінського в контексті розвитку жанру в українській музиці першої половини ХХ століття. //Наукові записки державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка та Національної музичної академії ім. П.І. Чайковського/

Ред. кол. Б.О. Водяний та ін. - Тернопіль-Київ №1 (12), 2004 - С.50-57.

3. Жук Г.В. Значення концертної діяльності В. Барвінського та Б.Бережницького у становленні і розвитку віолончельного і камерно - ансамблевого виконавства в Галичині на початку ХХСТ.// Музикознавчі студії/ Наукові збірки Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка. Ред. упоряд. О.Т.Катрич - Львів, 2004 - Випуск 9. - С. 96-102.

4. Жук Г.В. О фольклорном мышлении в виолончельных произведениях Василия Барвинского// Вопросы инструментоведения: /Статьи и материалы Пятой Международной инструментоведческой конференции “Благодатовские чтения” Российский институт истории искусств. Отв. ред. И.В. Мациевский - Санкт-Петербург, 2004 - С.127-133.