Якiснi змiни фактури вiолончельних сонат Бетховена в зв’язку з розвитком ансамблевого типу мислення. Специфiка та стильовi властивостi жанру вiолончельної сонати в творчостi Бетховена. Взаємозв’язок “жанр - ансамблеве виконавство”; ансамблева цiлiсність.
Саме цей взаємозвязок (жанр, стиль - ансамблевий тип виконавства чи оркестровий, або сольний) є одним з головних в камерно-інструментальній музиці, будь-то дует (соната), тріо, квартет, квінтет, ансамблі з фортепіано, бо формує особливий тип як композиторського, так i виконавського музичного мислення. Не зважаючи на широке коло авторів, в тому числі - надзвичайно авторитетних, проблема “ансамбль i музичне мислення композитора чи виконавця” так i не отримала спеціального дослідження, окремої праці. Виявити закономірності розвитку ансамблю як особливого типу мислення в звязку зі становленням сонатного жанру в камерно-інструментальній творчості Л.ван Бетховена - мета даного дослідження. Перехід від ансамблю з необовязковим складом виконавців (твір записувався на двох стрічках нотного стану - сопрано i бас, супровід імпровізувався за технікою генерал-баса) до ансамблю облігатного типу, тобто твір призначався для конкретних інструментів i складу виконавців з фіксованим записом всіх партій, означав якісні зміни ансамблю в композиторській i виконавській практиці XVIII століття. Задачі дослідження: прослідкувати якісні зміни фактури віолончельних сонат Бетховена в звязку з розвитком ансамблевого типу мислення; встановити специфіку та стильові властивості жанру віолончельної сонати в творчості Бетховена; розкрити взаємозвязок “жанр - ансамблеве виконавство”; висвітлити процес досягнення ансамблевої цілісності творів в дуетному співвідношенні “рояль-віолончель”.Поняття “соната” застосовувалось до всіх творів цього типу, тобто визначалась жанрова належність цілої групи камерно-інструментальних творів, а obligato - конкретно обраний склад інструментів фортепіанного ансамблю (дуети, тріо, квартети), що відповідало музично-естетичним поглядам XVIII століття. В цілому віолончельні сонати Бетховена ор.5 відображають становлення сонатної форми, ансамблю, жанру, процес виявлення природи технічних i художніх можливостей інструментів, поєднання їх тембру в ансамблі. Якщо мелодика віолончелі відрізняється простотою, використанням середнього регістру інструмента, то в партії фортепіано композитор ускладнює фактуру, надає їй оркестрового, більш масштабного звучання. Для всього твору характерне ансамблеве співвідношення інструментів - перше проведення тем звучить у фортепіано, а слідуюче у віолончелі. Якщо в першій частині твору ансамблеве співвідношення інструментальних партій ще не достатньо стабільне i від вступного Adagio до заключних каденції i коди зазнає зміни, то в другій композитор, застосовуючи поліфонічні прийоми музичного розгортання, встановлює відносний паритет при розподілі музичного матеріалу між фортепіано i віолончеллю.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ
Список литературы
1. Завьялова О.К. Виолончельные сонаты Л.ван Бетховена. Жанр, стиль, ансамблевый тип мышления: Исследование. - К.: НМАУ им. П.И.Чайковского, 1999. - 85 с.
2. Завялова О.К. Реформа музичної фактури і ансамблеве мислення Л. ван Бетховена: Соната для фортепіано і віолончелі №5, ор.102 №2 // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. Вип. 4-5: Зб. наук. праць / Харк. художньо-промисловий інститут; Відп. ред Н.Є.Трегуб. - Х.: ХХПІ, 1999. - С. 7-10 (0,6 др. л.).
3. Завялова О.К. Ансамблеве мислення Бетховена і соната для фортепіано та віолончелі №3, ор.102 №1 // Культура України. Вип.6: Мистецтвознавство: Зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури; Відп. ред. О. Г. Стахевич. - Х.: ХДАК, 2000. - С. 181-192.
4. Завьялова О.К. К истокам романтического стиля в творчестве Бетховена: большая соната для фортепиано с виолончелью облигато №1, ор.5 // Проблемная аура австро-германского романтизма: Сб.науч.тр. - К.: Госконсерватория, 1993. - С.3-21.
5. Завьялова О.К. К проблеме становления жанра виолончельной сонаты: Л.ван Бетховен. Соната для клавесина или фортепиано с виолончелью облигато g-moll №2, ор.5 // Музыка Западной Европы - классика и современность (творчество, исполнительство, педагогика): Сб.науч.тр. - К.: Госконсерватория, 1994. - С.18-32.
6. Завьялова О.К. К проблеме эволюции виолончельной сонаты в музыке XIX века (на примере первой сонаты e-moll Й.Брамса) // Музыка Западной Европы XVII-XIX веков: творчество, исполнительство, педагогика: Сб.науч.тр. - Сумы, 1994. - С.86-93.
7. Завьялова О.К. К проблеме бетховенского стиля: Большая соната для фортепиано и виолончели №3, ор.69 // Музыкальная культура Западной Европы в межнациональных контактах: Сб.статей по материалам Всеукраинской конференции 10-11 мая 1994 года. - Сумы, 1995. - С.13-29.
8. Завьялова О.К. К вопросу о понятии “провинциальность в искусстве” // Матеріали наукової конференції “Художник у провінції” 15-16 жовтня 1998 р. - Суми: Сумський обласний художній музей ім. Никанора Онацького, 1998. - С.9-10 (0,12 др. л.).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
