Гарантованість права на зайняття трудовою діяльністю. Проблема соціального захисту робітників. Особливості міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у рамках Ради Європи та ЄС. Робоча імміграція іноземних громадян та осіб без громадянства.
Аннотация к работе
Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з форм світових господарських звязків та її впливу на світове господарство. Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства передбачав у якості однієї з основних цілей створення спільного ринку і максимальне сприяння вільному пересуванню товарів, осіб, послуг і капіталів між державами-членами. Єдиний Європейський акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. і Ніццький договір 2001 р., Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 знову підтвердили, що зайнятість, адаптація, навчання та мобільність повинні бути ключовими моментами у розбудові спільного європейського ринку, економічного і валютного союзу і в цілому розвитку європейської інтеграції в XXI столітті. Проте комплексних досліджень, що розглядають свободу пересування робочої сили і прирівняних до них осіб на рівні наднаціональної організації, такий як Європейський Союз, в рамках вітчизняної науки європейського права не проводилося. Предметом даного дослідження виступають законодавство, доктрина, судова практика та реалії Європейського Союзу, а також законопроектні роботи, що здійснюються в Європейському Союзі, по відношенню до різних категорій громадян і прирівняних до них осіб, при регулюванні свободи їх пересування з тим, щоб сформулювати висновки та положення про їх характер, зміст і динаміку розвитку.У справі Lawrie-Blum позивачем виступала громадянка Великої Британії, після того як вона склала у німецькому університеті перший іспит на посаду учителя середньої класичної школи, їй відмовили у випробному терміні, що давав право на складання другого іспиту, за яким назначаються кандидати на посаду вчителя. У справі Levin позивачка - громадянка Великої Британії, чоловік якої не був громадянином жодної з країн Співтовариства, звернулася 1978 р, за дозволом на проживання у Голландії. Європейський суд заявив, що термін "робітник "стосується навіть тих, хто має неповноцінну роботу (наприклад, неповний робочий день) за умови, що праця була "реальною ", а не номінальною чи мінімальною: права поширюються тільки на тих, хто здійснює будь-яку діяльність економічного характеру або прагне це робити. Його заява про дозвіл на проживання була відхилена на підставі того, що він не був робітником. Окрім прав та обовязків, визначених в Угоді про створення Європейського Співтовариства, громадянство Союзу включає чотири спеціальних права: а) право на свободу пересування та проживання будь-де на території держав Союзу; б) право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до місцевих органів управління та до Європейського Парламенту в країні проживання; в) право на дипломатичний і консульський захист з боку органів будь-якої держави ЄС в третій країні, де немає представництва рідної країни громадянина ЄС; г) право на подання скарги європейському омбудсменові [54, C.24].Як представляється, найбільш важливим моментом воззєднання сімї є бажання членів сімї залишити свою країну, повернутися вїхати в неї на територію іншої країни з метою воззєднання з іншими членами своєї родини. Будь-яка країна не повинна відкрито, або приховано дискримінувати громадян інших країн шляхом створення обмежень щодо прийому заяв і пропозицій про працевлаштування застосовуючи спеціальні процедури набору, обмежуючи оповіщення та іншим способом, стримуючи процес працевлаштування робітників з інших країн. Відповідно до цього регламенту, положення, встановлені законом, регламентом, адміністративним актом чи адміністративною практикою країн-членів, не застосовуються: коли вони обмежують звернення чи пропозиції роботи або права іноземних громадян на працевлаштування, чи допускають умови, які не застосовуються до своїх громадян; коли хоча і застосовуються незалежно від громадянства, їхньою метою є утримувати громадян інших країн-членів подалі від запропонованих вакансій. Сама Ст.7 передбачає: а) будь-який робітник, що є громадянином однієї з країн ЄС і перебуває на території іншої країни Співтовариства, неповинен обмежуватися в правах порівняно з робітниками, що є її громадянами, на підставі громадянства стосовно будь-яких умов працевлаштування і роботи, зокрема оплати праці і звільнення з роботи, а безробітний - при відновленні у правах і повторному працевлаштуванні; б) він мусить мати однакові з місцевими робітниками соціальні і податкові пільги; в) на основі однакових прав і умов з робітниками - громадянами цієї держави він має доступ до підготовки у професійних училищах і центрах перепідготовки; г) будь-який пункт колективної чи індивідуальної угоди або іншого колективного нормативного акта стосовно прав на працевлаштування, винагороду й інші умови роботи або звільнення не матиме юридичної сили, якщо він передбачає або дозволяє впроваджувати дискримінаційні умови щодо робітників, які є громадянами інших країн ЄС [70, C. Європейський суд, ро
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ ЗА ПРАВОМ ЄС
1.1 Поняття “робітник” і “громадянство” за правом ЄС
1.2 Гарантованість права на зайняття трудовою діяльністю
1.3 Проблема соціального захисту робітників
2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЇ (РОБОЧОГО РУХУ) В РАМКАХ ЕВРОПЕЙСЬКИХ СТРУКТУР (РАДИ ЄВРОПИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Й ОБСЄ)
2.1 Особливості міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у рамках Ради Європи та Євросоюзу
2.2 Специфіка міжнародно-правового регулювання міграційних процесів у рамках ОБСЄ
3. ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ
3.1 Робоча імміграція громадян України
3.2 Робоча імміграція іноземних громадян та осіб без громадянства та їх працевлаштування