Вільний рух робочої сили за правом Європейського Союзу - Дипломная работа

Істотне зростання масштабів міжнародної міграції, залучення до неї значних обсягів трудових ресурсів актуалізує дослідження міжнародної міграції робочої сили як однієї з форм світових господарських звязків та її впливу на світове господарство. Договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства передбачав у якості однієї з основних цілей створення спільного ринку і максимальне сприяння вільному пересуванню товарів, осіб, послуг і капіталів між державами-членами. Єдиний Європейський акт 1986 р., Маастрихтський договір 1992 р., Амстердамський договір 1997 р. і Ніццький договір 2001 р., Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 знову підтвердили, що зайнятість, адаптація, навчання та мобільність повинні бути ключовими моментами у розбудові спільного європейського ринку, економічного і валютного союзу і в цілому розвитку європейської інтеграції в XXI столітті. Проте комплексних досліджень, що розглядають свободу пересування робочої сили і прирівняних до них осіб на рівні наднаціональної організації, такий як Європейський Союз, в рамках вітчизняної науки європейського права не проводилося. Предметом даного дослідження виступають законодавство, доктрина, судова практика та реалії Європейського Союзу, а також законопроектні роботи, що здійснюються в Європейському Союзі, по відношенню до різних категорій громадян і прирівняних до них осіб, при регулюванні свободи їх пересування з тим, щоб сформулювати висновки та положення про їх характер, зміст і динаміку розвитку.У справі Lawrie-Blum позивачем виступала громадянка Великої Британії, після того як вона склала у німецькому університеті перший іспит на посаду учителя середньої класичної школи, їй відмовили у випробному терміні, що давав право на складання другого іспиту, за яким назначаються кандидати на посаду вчителя. У справі Levin позивачка - громадянка Великої Британії, чоловік якої не був громадянином жодної з країн Співтовариства, звернулася 1978 р, за дозволом на проживання у Голландії. Європейський суд заявив, що термін "робітник "стосується навіть тих, хто має неповноцінну роботу (наприклад, неповний робочий день) за умови, що праця була "реальною ", а не номінальною чи мінімальною: права поширюються тільки на тих, хто здійснює будь-яку діяльність економічного характеру або прагне це робити. Його заява про дозвіл на проживання була відхилена на підставі того, що він не був робітником. Окрім прав та обовязків, визначених в Угоді про створення Європейського Співтовариства, громадянство Союзу включає чотири спеціальних права: а) право на свободу пересування та проживання будь-де на території держав Союзу; б) право голосувати та висувати свою кандидатуру на виборах до місцевих органів управління та до Європейського Парламенту в країні проживання; в) право на дипломатичний і консульський захист з боку органів будь-якої держави ЄС в третій країні, де немає представництва рідної країни громадянина ЄС; г) право на подання скарги європейському омбудсменові [54, C.24].Як представляється, найбільш важливим моментом воззєднання сімї є бажання членів сімї залишити свою країну, повернутися вїхати в неї на територію іншої країни з метою воззєднання з іншими членами своєї родини. Будь-яка країна не повинна відкрито, або приховано дискримінувати громадян інших країн шляхом створення обмежень щодо прийому заяв і пропозицій про працевлаштування застосовуючи спеціальні процедури набору, обмежуючи оповіщення та іншим способом, стримуючи процес працевлаштування робітників з інших країн. Відповідно до цього регламенту, положення, встановлені законом, регламентом, адміністративним актом чи адміністративною практикою країн-членів, не застосовуються: коли вони обмежують звернення чи пропозиції роботи або права іноземних громадян на працевлаштування, чи допускають умови, які не застосовуються до своїх громадян; коли хоча і застосовуються незалежно від громадянства, їхньою метою є утримувати громадян інших країн-членів подалі від запропонованих вакансій. Сама Ст.7 передбачає: а) будь-який робітник, що є громадянином однієї з країн ЄС і перебуває на території іншої країни Співтовариства, неповинен обмежуватися в правах порівняно з робітниками, що є її громадянами, на підставі громадянства стосовно будь-яких умов працевлаштування і роботи, зокрема оплати праці і звільнення з роботи, а безробітний - при відновленні у правах і повторному працевлаштуванні; б) він мусить мати однакові з місцевими робітниками соціальні і податкові пільги; в) на основі однакових прав і умов з робітниками - громадянами цієї держави він має доступ до підготовки у професійних училищах і центрах перепідготовки; г) будь-який пункт колективної чи індивідуальної угоди або іншого колективного нормативного акта стосовно прав на працевлаштування, винагороду й інші умови роботи або звільнення не матиме юридичної сили, якщо він передбачає або дозволяє впроваджувати дискримінаційні умови щодо робітників, які є громадянами інших країн ЄС [70, C. Європейський суд, ро

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ ЗА ПРАВОМ ЄС

1.1 Поняття “робітник” і “громадянство” за правом ЄС

1.2 Гарантованість права на зайняття трудовою діяльністю

1.3 Проблема соціального захисту робітників

2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІГРАЦІЇ (РОБОЧОГО РУХУ) В РАМКАХ ЕВРОПЕЙСЬКИХ СТРУКТУР (РАДИ ЄВРОПИ, ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ Й ОБСЄ)

2.1 Особливості міжнародно-правової регламентації міграційних процесів у рамках Ради Європи та Євросоюзу

2.2 Специфіка міжнародно-правового регулювання міграційних процесів у рамках ОБСЄ

3. ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ, ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ РУХУ РОБОЧОЇ СИЛИ

3.1 Робоча імміграція громадян України

3.2 Робоча імміграція іноземних громадян та осіб без громадянства та їх працевлаштування

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТОНИХ ДЖЕРЕЛ