Дослідження природи, причин та умов злочину. Виявлення потенційних правопорушників, віктимологічна профілактика їх антисуспільної діяльності. Аналіз соціальних складових кримінальної поведінки. Забезпечення особистої, майнової та іншої безпеки громадян.
Пріоритетним напрямком діяльності держави є протидія злочинності, тому як злочини є найбільш соціально небезпечними діяннями, вони завдають шкоди життєво необхідним соціальним благам, заважають становленню та розвитку суспільних відносин. Протидія злочинності - це особливий інтегрований, багаторівневий обєкт соціального управління, який складає різноманітна за формами діяльність відповідних субєктів (державних, недержавних органів та установ, громадських формувань та окремих громадян), які взаємодіють у вигляді системи різнорідних заходів, спрямованих на пошук шляхів, засобів та інших можливостей ефективного впливу на злочинність з метою зниження інтенсивності процесів детермінації злочинності на усіх рівнях, нейтралізації дії її причин та умов для обмеження кількості злочинних проявів до соціально терпимого рівня [1, с. Для формування ефективних заходів протидії злочинності, в першу чергу, досліджується природа злочинності, особа, що вчинила злочин, причини та умови злочину, також потерпіла особа (жертва злочину), та всі обставини, через які ця особа потерпіла від злочину. Це специфічна діяльність соціальних інститутів, спрямована на встановлення, усунення або ж нейтралізацію факторів, обставин, ситуацій, що формують віктимну поведінку й обумовлюють учинення злочинів, виявлення групи ризику та конкретних осіб з підвищеним ступенем віктимності, вплив на них з метою поновлення та активізації їхніх захисних якостей, розроблення чи покращення засобів захисту громадян від злочинів і подальшої віктимізації [4, с. Рівман зазначив, що «специфіка виктимологічної профілактики полягає в наявності самостійного обєкта (реальних і потенційних потерпілих від злочинів), у специфіці методів (переважно методів переконання), у широкому використанні допомоги населення, в організації підготовки співробітників профілактичної служби по виктимологічній проблематиці, інформаційної бази - необхідний профілактичний облік потерпілих від злочинів» [6, с.
Список литературы
1. Кримінологія. Загальна частина: навчальний посібник / кол. авторів Блага А.Б., Богатирьов І.Г., Давиденко Л.М. та ін.; за заг. ред. О.М. Бандурки. - Харків: Вид-во ХНУВС, 2010. - 240 с.
2. Профілактика злочинів: Підручник / О.М. Джужа, В.В. Василевич, О.Ф. Гіда та ін.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. О.М. Джу- жи. - К.: Атіка, 2011. - 720 с.
3. Кримінологія: Курс лекцій / Александров Ю.В., Гель А.П., Семаков Г.С. - К. МАУП, 2002. - 295 с.
4. Алексеев А.И. Криминология: курс лекций /Алексеев А.И. - М.: Щит-М, 1998. - 340 с.
5. Коновалов В.П., Франк Л.В. Об организации виктимологического направления профилактики в Таджикской ССР// Научно-методическая информация. Душанбе, 1976.
6. Ривман Д.В. Виктимологические факторы и профилактика преступлений. Л., 1975. - 159 с.
7. Задорожный В.И. Виктимологическая безопасность и ее обеспечение мерами виктимологической профилактики
// Вестник Московского университета МВД России. 2005.- № 4.- С. 92.
