Віктимологічна профілактика статевих злочинів щодо неповнолітніх - Автореферат

Необхідність особливого захисту дітей уперше було проголошено у Женевській декларації прав дитини 1924 р., потім підтверджено в Загальній декларації прав людини 1948 р., а також у Декларації прав дитини 1959 р. і закріплено у Міжнародному пакті про громадянські і політичні права та у Конвенції про права дитини 1989 р. Це обумовлюється перш за все обєктом цих злочинів - статевою недоторканістю неповнолітніх, а в разі застосування насильства - то і здоровям цієї найбільш незахищеної частини населення. Внаслідок вчинення цих злочинів нерідко порушується подальший нормальний і психічний розвиток потерпілих, у них можуть формуватись неправильні, з моральної точки зору, уявлення про статеві стосунки, а згодом - і деформації їх особистості. При цьому слід мати на увазі, що статевим злочинам властива велика латентність, тому зареєстровані злочини даної категорії і засуджені особи не відображають дійсної картини розповсюдженості таких злочинів, фактично їх набагато більше. Але в Україні, враховуючі економічну нестабільність, падіння моралі, загострення протиріч у різних сферах соціального життя дане питання набуває особливої гостроти і потребує застосування термінових заходів щодо протидії цим злочинам і особливо для їх попередження.Автор приєднується до позиції науковців, які включають у кримінологічну характеристику відомості про всі злочини того чи іншого виду, а також про злочинців, які їх вчинили. Стосовно статевих злочинів щодо неповнолітніх, обґрунтовано положення, згідно з яким до кримінологічної характеристики статевих злочинів слід відносити і відомості про потерпілих. Злочини, передбачені статтею 153 КК України (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом) складають таку кількість: у 2000 р. 30% засуджених мали дітей, але ця обставина не утримувала їх від вчинення сексуальних злочинів проти чужих дітей При характеристиці кримінально-правових ознак злочинців відмічено, що безпосередніми виконавцями злочинів було 91,3% осіб, 6,7% - були організаторами, 1,5% - підмовниками, 0,5% - виконували роль посібників. До морально-психологічних особливостей злочинців, які вчиняють статеві злочини щодо неповнолітніх, характерний також типовий егоцентризм, неповага до жінок і неповнолітніх, брутальність, цинізм, відсутність почуття сорому, озлобленість, жорстокість щодо жертви, споживче відношення до оточуючих тощо.При цьому, правоохоронними органами було отримано лише 10% заяв про вчинення статевих злочинів щодо неповнолітніх, а 90% злочинів залишились латентними. При вчиненні злочинів, в переважній більшості, застосовується фізичне насильство (кожний другий злочин). При характеристиці кримінально-правових ознак злочинців відмічено, що безпосередніми виконавцями злочинів були 91,3% осіб, 6,7% - були організаторами, 1,5% - підмовниками, 0,5% - виконували роль посібників. Обґрунтовано висновок, що негативні якості особи злочинця виступають “внутрішніми” причинами вчинення ними статевих злочинів щодо неповнолітніх. При визначенні відносин потерпілого із злочинцем встановлено, що в 7,4% випадках злочинці були родичами потерпілих (батько, брат, дід, дядько), 78,3% злочинців до вчинення злочинів були знайомі з потерпілими, у 14,3% - злочинці не були знайомі з потерпілими.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Підсумовуються основні результати виконаного дослідження і надаються пропозиції щодо вдосконалення сучасного кримінального законодавства та практики попередження статевих злочинів щодо неповнолітніх.

Обґрунтовано підвищену суспільну небезпеку статевих злочинів щодо неповнолітніх.

Відмічено високий рівень латентності статевих злочинів щодо неповнолітніх. При анкетуванні 562 неповнолітніх учнів середніх учбових закладів 46% осіб повідомили, що стали жертвами статевих злочинів. При цьому, правоохоронними органами було отримано лише 10% заяв про вчинення статевих злочинів щодо неповнолітніх, а 90% злочинів залишились латентними.

Стосовно кримінологічної характеристики статевих злочинів щодо неповнолітніх, відмічена їх приблизно рівна розповсюдженість в міській і сільській місцевості, підкреслена чітко виражена сезонність злочинів. З травня по вересень вчиняється 60-70% всіх злочинів. Найчастіше досліджувані злочини вчиняються у вечірній і пізній нічний час, більшість із них, в приміщеннях. При вчиненні злочинів, в переважній більшості, застосовується фізичне насильство (кожний другий злочин). Погроза фізичного насильства має місце у кожному шостому випадку.

Надана кримінологічна характеристика особи злочинця по злочинах, що досліджувались. В переважній більшості - це чоловіки (97,5%). Неповнолітні особи, особи молодого та середнього віку - найбільш розповсюджені вікові категорії статевих злочинців (98,5%). Більшість злочинців (87%) мають середню або незакінчену середню освіту. На момент вчинення злочину 45,4% осіб не працювали і не навчались. 8,3% негативно характеризувались за місцем роботи та за місцем проживання. 70% засуджених не перебували у шлюбі, 6,3% були розлученими. При характеристиці кримінально-правових ознак злочинців відмічено, що безпосередніми виконавцями злочинів були 91,3% осіб, 6,7% - були організаторами, 1,5% - підмовниками, 0,5% - виконували роль посібників. Достатньо висока, серед злочинців, питома вага раніше засуджених - 30,5%.

Значна частина злочинців в момент вчинення злочинів знаходилась в нетверезому стані (66,3%). Обґрунтовано висновок, що негативні якості особи злочинця виступають “внутрішніми” причинами вчинення ними статевих злочинів щодо неповнолітніх.

До причин і умов статевих злочинів щодо неповнолітніх віднесені такі фактори, як упущення в моральному і статевому вихованні в сімях, учбових закладах, трудових колективах, пасивність у відношенні до осіб, які проявляють грубість, зловживають спиртними напоями, допускають прояви розвязної поведінки тощо. При вивченні кримінальних справ встановлено такі обставини, які сприяли вчиненню злочинів: недоліки у діяльності правоохоронних органів відмічено у 47,3% справ, неналежне виховання злочинців у родині в 20,7%, очевидці не втрутились і не захистили потерпілого в 12,2% кримінальних справ.

Дисертантом проведено дослідження неповнолітніх - жертв статевих злочинів і надана детальна їх характеристика. Особи жіночої статі складають 98,4%, а чоловічої - 1,6%. За віком неповнолітні жертви розділяються так: до 7 років було 5%, від 7 до 12 років - 26%, від 12 до 14 років - 33,5% від 14 до 18 років - 35,5%. Отже, малолітні потерпілі становлять найбільшу вікову групу 64,5%, що підтверджує підвищену суспільну небезпеку вчинення проти них статевих злочинів.

69% неповнолітніх потерпілих навчались в загальноосвітніх школах, 5,4% - в ПТУ, 3% - в технікумі чи інституті, 8% - ніде не навчались і не працювали, 4,4% - працювали. В решті справ дані про потерпілих були відсутні.

При визначенні відносин потерпілого із злочинцем встановлено, що в 7,4% випадках злочинці були родичами потерпілих (батько, брат, дід, дядько), 78,3% злочинців до вчинення злочинів були знайомі з потерпілими, у 14,3% - злочинці не були знайомі з потерпілими. Найбільша кількість повторних статевих злочинів щодо неповнолітніх вчиняється у тих випадках, коли злочинець є членом родини потерпілого.

Дослідженням встановлено, що 10% потерпілих, за виключенням малолітніх, перед вчиненням проти них злочинів знаходились в стані алкогольного спяніння, 18% - вживали інколи алкоголь, 3% - вживали наркотичні засоби чи психотропні речовини.

Вивчення потерпілих дало можливість дати їх класифікацію. Виділено такі групи потерпілих: до першої групи входять нейтральні неповнолітні потерпілі, до другої групи включено: активні, некритичні, провокуючі неповнолітні потерпілі. Інколи має місце так звана змішана поведінка неповнолітніх потерпілих від статевих злочинів.

В роботі проаналізовано, в аспекті теми, законодавство 16 зарубіжних країн, що сприяло наданню рекомендацій для внесення змін у Кримінальний кодекс України.

Запропоновано ст. 152 КК України (зґвалтування) доповнити ч. 5 в такій редакції: “Зґвалтування неповнолітньої чи неповнолітнього вчинене батьком, матірю чи особою, що їх замінює, та тими особами, які здійснюють їх виховання”, оскільки така кваліфікуюча обставина в ст. 152 КК України відсутня. За цей злочин передбачити покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Рекомендовано внести зміни у ч. 3 ст. 153 КК України, яка передбачає відповідальність за насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, виключити з тексту цієї частини статті посилання на настання особливо тяжких наслідків. Запропонована така реакція вказаної частини ст. 153 КК України: “Те саме діяння, вчинене щодо малолітньої чи малолітнього”.

Пропонується у ст. 154 КК України ввести таку кваліфікуючу ознаку, як примушування до вступу в статевий звязок неповнолітніх.

Попередження злочинів, що досліджувались розглянуто в аспекті здійснення загально-соціальних та спеціально-кримінологічних заходів. В дисертації визначено й обґрунтовано питання про необхідність здійснення віктимологічного попередження. У роботі звернуто увагу на особливості профілактичної роботи з окремими групами неповнолітніх в залежності від їх характеристики, надано відповідні рекомендації. В звязку з цим визначено субєкти цієї діяльності, окремі її форми, надано рекомендації по подоланню сексуального насильства в сімях тощо.

У дисертаційному дослідженні зазначено, що для підвищення ефективності профілактичної роботи необхідна координація та взаємодія всіх субєктів вказаної діяльності та максимального використання профілактичних можливостей кожного субєкта профілактики, які досліджені в роботі.

1. Косенко С.С. Захист новим кримінальним законом неповнолітніх від статевих злочинів // Право України. - 2002. - № 5. - С. 41-45.

2. Косенко С.С. Кримінологічна характеристика статевих злочинів, які вчиняються щодо неповнолітніх (за матеріалами анкетування учнів шкіл і ПТУ м. Києва) // Підприємництво, господарство і право. - 2002. - № 10. - С. 103-106.

3. Косенко С.С. Захист неповнолітніх потерпілих від статевих злочинів // Право України. - 2003. - № 2. - С. 35-38.

4. Косенко С.С. Поняття кримінологічної характеристики статевих злочинів щодо неповнолітніх // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 5. - С. 104-105.

5. Косенко С.С. Віктимологічні аспекти загальної профілактики статевих злочинів, які вчиняються по відношенню до неповнолітніх потерпілих // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2003. - Вип. 10. - С. 534-540.

6. Косенко С.С. Кримінологічна характеристика неповнолітніх потерпілих від статевих злочинів // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально - процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доповідей наук. - практ. конф. - У 2-х ч. - Ч. 2. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С. 66-68.

7. Косенко С.С. Порівняльний аналіз законодавства Франції та України по захисту неповнолітніх від статевих злочинів // Молодь в юридичній науці. Збірник тез доповідей Перших Всеукраїнських осінніх юридичних читань студентів та аспірантів. - Хмельницький, 2002. - С. 256-258.