Особливості розвитку немовляти і догляду за ним. Розвиток і поведінка дитини в ранньому та дошкільному віці. Становлення особистості в молодшому шкільному віці. Поведінкові реакції в підлітковому віці, їх урахування в ході педагогічної реабілітації.
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ І ПОВЕДІНКИ ДІТЕЙ План Вступ 1. Особливості розвитку немовляти і догляду за ним 2. Розвиток і поведінка дитини в дошкільному віці 4. Становлення особистості в молодшому шкільному віці 5. Індивідуальні особливості розвитку і поведінки підлітка 6. Поведінкові реакції в підлітковому віці та їх урахування в ході педагогічної реабілітації Вступ У кожної дитини є свій особистий шлях розвитку, але поряд з індивідуальними відмінностями в дітей одного й того ж самого віку спостерігається дещо загальне, завдяки чого вони здаються схожими одна на одну. Особливо детально це пояснює Л. Виготський як перехід від одного вікового періоду до іншого, при якому переважає нестійкість психіки і поведінки: дитина немов би втрачає звичний для неї спосіб ставлення до навколишнього світу і до самої себе і починає виробляти для себе новий стереотип взаємодії з оточенням. Природно, що в ці періоди увага дорослих повинна бути більш сконцентрованою і спрямованою на запобігання таким відхиленням та готовність надати дитині вчасну підтримку, допомогу. Психіка дитини являє собою складний механізм взаємодії біологічних процесів дозрівання мозку та соціально-психологічних і педагогічних впливів оточуючого середовища. З віком ці пропорції поступово наближаються до пропорцій тіла дорослої людини. У перші роки життя мязи дитини ростуть тільки в довжину і залишаються досить тонкими і слабкими. З їх роботою повязані зростання організму в цілому і окремих його частин, обмін речовин, робота мязів і центральної нервової системи, розвиток первинних і вторинних статевих ознак. У новонародженої дитини вища нервова діяльність знаходиться на початковій фазі розвитку, але наявні три безумовні рефлекси (харчовий, оборонний, орієнтувальний) дозволяють адаптуватися в оточуючому середовищі. Дитина намагається сісти без допомоги дорослих, якщо її підтримувати, може стояти. На думку І. Сєченова, багаторазове відтворення дитиною звуків мови дорослих призводить до того, що у вищих відділах ЦНС виникають асоціативні звязки між відчуттями від сприйняття сторонніх голосів і відчуттями від власних звуків. Розвиток мовлення і памяті створює необхідну основу для неперервного накопичення знань і формування в дитячому віці мислительних здібностей людини, гармонійного розвитку особистості.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
