Вікові особливості перебігу окиснювальних процесів за умов токсичного ураження печінки та способи їх корекції - Автореферат

Горбачевського “Порушення окиснювальних процесів, захисних систем організму і нуклеотидного обміну при ураженні печінки хімічними та біологічними токсинами і шляхи їх корекції” (№ держреєстрації 0195U023938) та “Вікові особливості окиснювальних процесів та нуклеотидного обміну за умов ураження печінки хімічними і біологічними токсинами та способи їх корекції” (№ держреєстрації 0101U001317), в якій автор досліджував в динаміці зміни мікросомного, вільнорадикального і енергозабезпечувального окиснення у щурів різних вікових періодів за умов токсичних уражень тетрахлорметаном та солянокислим гідразином і їх корекції карнітину хлоридом, ліпосомами, начиненими карнітину хлоридом, бурштиновою кислотою і цитохромом С , а також поєднаним застосуванням ліпосом та ентеросорбенту “Силард П”. Зясувати особливості процесів мікросомного, вільнорадикального та енергозабезпечувального окиснення в динаміці токсичного ураження печінки тетрахлорметаном і солянокислим гідразином у щурів різного віку та розробити нові способи корекції їх порушень. Для досягнення поставленої мети було необхідно: - зясувати роль системи цитохром Р-450-залежних монооксигеназ ендоплазматичного ретикулуму гепатоцитів у процесах метаболізму тетрахлорметану та солянокислого гідразину у тварин різних вікових періодів; розробити ліпосомну форму препарату з інкорпорованими бурштиновою кислотою, карнітину хлоридом та цитохромом С і дати оцінку ефективності його застосування з метою корекції токсичних уражень тетрахлорметаном та солянокислим гідразином у тварин різного віку; дослідити ефективність поєднаного застосування ліпосом, навантажених бурштиновою кислотою, карнітину хлоридом й цитохромом С, та ентеросорбенту “Силард П” за умов токсичного ураження тетрахлорметаном та солянокислим гідразином у щурів різних вікових періодів.Моделями токсичного ураження печінки служила інтоксикація тварин тетрахлорметаном, який вводили внутрішньоочеревинно одноразово з розрахунку 2 мл (20,7 ммоль)/кг маси тіла у вигляді 50 % олійного розчину (Губський Ю.І., 1984), та солянокислим гідразином, який вводили внутрішньоочеревинно одноразово у вигляді 6 % водного розчину солянокислого гідразину (NH2-NH2·2HCL) із розрахунку 0,3 мл на 100 г маси тіла тварини (56 мг/кг у перерахунку на чистий гідразин) (Дудник Л.Б. и др., 1987). Декапітацію тварин, уражених тетрахлорметаном, проводили під легким ефірним наркозом через 24 год, 3 та 7 діб, а тварин, уражених солянокислим гідразином - через 24 год, 48 год, та 5 діб від моменту введення отрут, що відповідає періодам жирової інфільтрації, виникнення вогнищ некрозу на фоні посиленого відкладання жиру та початку регенераторних процесів (Терентьєва Л.А., Копылова Т.Н., 1988). Всіх піддослідних тварин розділили на такі групи: I - інтактні; II - уражені тетрахлорметаном; III - уражені солянокислим гідразином; IV - уражені тетрахлорметаном, яким проводилась корекція карнітину хлоридом; V - уражені солянокислим гідразином, яким проводилась корекція карнітину хлоридом; VI - уражені тетрахлорметаном, яким проводилась корекція ліпосомами; VII - уражені солянокислим гідразином, яким проводилась корекція ліпосомами; VIII - уражені тетрахлорметаном, яким проводилась корекція ліпосомами та ентеросорбентом “Силард П”; IX - уражені солянокислим гідразином, яким проводилась корекція ліпосомами та ентеросорбентом “Силард П”. В окремій серії експериментів у модельних системах визначали інтенсивність радикалоутворення за накопиченням продуктів, що реагують з тіобарбітуровою кислотою (ТБК-активних продуктів); в одній з систем інкубували мікросоми щурів різного віку з НАДФН (ферментативне ПОЛ), в іншій у середовище інкубації додавали також тетрахлорметан, у третій був присутній ще й цитохром С. Оскільки метаболічна активація тетрахлорметану ферментним ланцюгом, за даними ряду авторів (Каган В.Е., Козлов Ю.П., 1972), може відбуватися у різних ділянках - на молекулі цитохрому Р-450 і на ділянці ФАД-вмісного флавопротеїну, ми досліджували 3 модельні НАДФН-залежні системи: у першій інкубували мікросоми печінки тварин різного віку тільки з НАДФН, у другій у середовище інкубації додавали також тетрахлорметан, у третій був присутній ще й цитохром С, який, як відомо (Белова В.С., 1971), має здатність перехоплювати електрони від ФАД-вмісного флавопротеїну, призводячи до шунтування цитохрому Р-450.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у встановленні вікових особливостей окиснювальних процесів за умов токсичного ураження печінки тетрахлорметаном та солянокислим гідразином. Метаболічна трансформація тетрахлорметану та солянокислого гідразину за участю монооксигеназ ендоплазматичного ретикулуму має вікові особливості, що полягають у наступному: інтенсивність утворення вільнорадикальних метаболітів за умов інкубації мікросом печінки статевонезрілих тварин з тетрахлорметаном перевищує аналогічний процес у дорослих та старих тварин. генерація вільнорадикальних метаболітів тетрахлорметану у статевонезрілих та дор

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ