Вікові морфофункціональні особливості прищитоподібних залоз та їх роль у формуванні кісткової тканини - Автореферат

Широкий спектр наукових досліджень по вивченню патології прищитоподібних залоз, зокрема різних форм гіпер-та гіпопаратироїдизму, та їх взаємозвязок із механізмами розвитку патологічних процесів, що відбуваються на клітинному рівні у кістковій тканині та інших органах, залишаються до кінця не зясованими. Доволі рідкісним захворюванням є вроджений (ідіопатичний) гіперпаратироїдизм, частіше у клінічній практиці зустрічаються псевдогіпопаратироїдизм, автоімунна деструкція прищитоподібних залоз чи інші форми гіперпаратироїдизму, не зумовлені механічним видаленням прищитоподібних залоз під час проведення хірургічних операцій, а, отже, мало вивчені на морфофункціональному рівні (Королевская Л.И., Лукьянчиков В.С., 2003). Зокрема у літературі не знайдено комплексного вивчення та морфофункціональної оцінки всіх структурних ланок при розвитку патологічних змін прищитоподібних залоз у віковому аспекті, не проведено аналізу клітинної реакції при розвитку патології із застосуванням лектиногістохімічного методу дослідження. Метою є дослідити морфофункціональні, лектиногістохімічні та біохімічні особливості прищитоподібних залоз тварин та людини у віковому аспекті та при розвитку первинного гіперпаратироїдизму, враховуючи зміни у кістковій тканині. Методи дослідження: проводили гістологічні, морфометричні та електронно-мікроскопічні дослідження - для вивчення морфологічних особливостей досліджуваних обєктів на світлооптичному та ультраструктурному рівнях; гістохімічні дослідження (напівкількісний метод визначення нуклеїнових кислот - ядерної ДНК та РНК) - з метою оцінки процесів транскрипції у ядрах паратироцитів; лектиногістохімічні дослідження здійснювали за допомогою шести лектинів різної вуглеводної специфічності (експресію рецепторів визначали у балах) - для вивчення особливостей вуглеводного профілю прищитоподібних залоз та кісткової тканини; імунорадіологічний (визначення рівня паратгормону у периферичній крові) та біохімічні методи (визначення вмісту кальцію, фосфору та магнію у крові та кістковій тканині) - з метою комплексного вивчення вікових особливостей досліджуваних показників.Для дослідження були використані прищитоподібні залози, кісткова тканина (стегнові кістки) та кров 30 морських свинок, яких розділили на три вікові групи: І група - 3 міс., ІІ група - 1 рік, ІІІ група - 3 роки; у кожній групі по 5 самців та 5 самок. Весь матеріал було розділено на 4 вікові групи (згідно класифікації ВООЗ) : І група, люди зрілого віку (30-44 рр.), ІІ група, середній вік (45-59 рр.), ІІІ група, похилий вік (60-74 рр.), IV група, старечий вік (75-90 рр.), окремо чоловіки (n = 20) та жінки (n = 20). Подібна тенденція була відсутньою у самців ІІ групи, проте у ІІІ віковій групі спостерігали достовірне зменшення кількості головних паратироцитів із відповідним зростанням оксифільних клітин до 4,16 ± 0,29 % (р <0,05). Так, у ІІ групі спостерігали зниження відносної кількості цих клітин на 23,00%, р <0,05, а у ІІІ групі на 27,66%, р <0,05, що супроводжувалось відповідним зростанням головних паратироцитів з помірним вмістом НК у ядрі на 21,00%, р <0,01 та 22,67%, р <0,01 відповідно. Отже, на фоні зменшення відносної кількості головних паратироцитів синтетичні процеси посилювались у ПЩЗ жінок за рахунок зростання середнього діаметру та обєму ядер паратироцитів, що співзвучно із (Robbins C. et al., 1999; Риггс Б.Л. и др., 2000), проте у IV віковій групі співвідношення відносної кількості клітин із різним рівнем НК у ядрах і чоловіків, і жінок був майже однаковий.У дисертаційній роботі представлено комплексне дослідження прищитоподібних залоз та кісткової тканини тварин та людини, що дозволило узагальнити та поглибити знання на морфологічному, лектиногістохімічному та біохімічному рівнях щодо впливу досліджуваних залоз ендокринної системи на формування та вікові зміни, що виникають у процесі остеогенезу в структурних компонентах плоских і трубчастих кісток. Виявлено тісний обернений звязок між зростанням обєму ядер головних паратироцитів та зниженням відносної кількості клітин з високим та середнім вмістом нуклеїнових кислот у самок (r = - 0,97) та відсутність такого у самців морських свинок з віком. Відмічено помірну експресію рецепторів лектинів PNA, RCA та SNA у перинуклеарних зонах окремих груп клітин прищитоподібних залоз усіх досліджуваних груп тварин. Встановлено експресію рецепторів лектинів RCA та SNA на поверхні клітин остеогенного та хондрогенного ряду, лектинів SNA та PNA на поверхні остеокластів у поєднанні з віковою редукцією рецепторів лектинів Con На основі морфометричних досліджень доведено зростання обєму ядер головних паратироцитів (на 6,81%, р <0,05 та 17,45%, р <0,001) на фоні зниження кількості цих клітин (на 4,74%, р <0,05 та 6,00%, р <0,01) у складі паренхіми прищитоподібних залоз жінок 60-74 рр. та 75-90 рр., при чому як у чоловіків, так і у жінок IV вікової групи відносна кількість паратироцитів із найбільшим та найменшим вмістом НК у ядрах була на одному рівні, що вказує на можл

Основний зміст роботи