Відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби в українських перекладах - Автореферат

Актуальність роботи зумовлена необхідністю детального вивчення впливу етнокультурного, соціального і історичного контекстів оригіналу на переклад, значущістю для розвитку перекладознавства понять “мовна картина світу”, “концепт”, “концепт культури”, “вертикальний контекст”, а надто коли йдеться про хронологічно віддалену епоху. Метою роботи є розгляд предметних та не-предметних концептів Вікторіанської доби та розбудова соціо-семіотичного підходу до перекладу культурно-маркованих знаків художнього тексту як інструментарію в процесі досягнення динамічної еквівалентності у творах, що зображують Вікторіанську добу. Поставлена мета передбачає розвязання таких завдань: · визначити найсуттєвіші концепти Вікторіанської доби, які потребують ретельного відтворення при перекладі та проаналізувати культурно-марковані знаки, що в системі утворюють унікальну картину світу цієї доби; · визначити поняття “культурно-маркований знак” та розподілити культурно-марковані знаки за групами; · визначити відмінність прийомів відтворення при перекладі культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби, які містяться у текстах художньої прози, драматичних діалогах та паратексті драматичних творів;У першому розділі - “Соціокультурні складники перекладу художнього тексту” - переклад розглядається як складник у ланцюгу: семіотика культурологія переклад. При перекладі мають відтворюватися усі складники концепту, оскільки відхилення або недовираження одного з компонентів, що утворюють цілісний знак, не може не відбитися на сприйнятті усього концепту, а відтак - і на художній картині світу, яка реконструюється при перекладі і входить у культурну свідомість читача. Культурно-маркований знак жорстко привязується до часового відтинку; може існувати у інших культурах, але образний та ціннісний компоненти не еквівалентні відповідникам у вихідній культурі. У другому розділі - “Особливості відтворення в перекладах культурно-маркованих знаків матеріального світу Вікторіанської доби у прозових та драматичних творах англійських авторів” - здійснено порівняльно-перекладознавчий аналіз прийомів відтворення українською мовою культурно-маркованих знаків у прозових та драматичних творах, які відображують Вікторіанську добу. У даному розділі розглянуто культурно-марковані знаки тексту, розуміння яких допомагає перекладачеві англійської художньої літератури відтворити широку панораму обєктів матеріальної культури (Вікторіану).Результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків: Для досягнення при перекладі художнього тексту динамічної еквівалентності необхідно памятати, що культура кожної історичної доби має концепти, відмінні від культурних концептів інших країн та епох. Вікторіанська доба, як жодна інша історична епоха у Великій Британії, створила і ввела в обіг найбільшу кількість культурно-маркованих знаків, які представляють матеріальну культуру та “нематеріальний” світ. До культурно-маркованих знаків належать артефакти матеріальної культури і твори мистецтва (Вікторіана), чітко ритуалізовані поведінкові та мовленнєві моделі, поетоніми (топоніми та антропоніми), а також фалеристика і титули, які утворюють “асоціативний шлейф” у сприйманні вихідного читача. Культурно-марковані знаки Вікторіанської доби було розглянуто за групами: стилі опорядження оселі; твори мистецтва; вбрання; аксесуари; транспортні засоби; поведінкові моделі та мовленнєвий етикет; символіка кольорів, квітів, коштовного каміння; фалеристика і титули; культурно-марковані поетоніми. У результаті дослідження було визначено прийоми, які перекладачі найчастіше застосовують для відтворення культурно-маркованих знаків тексту.

. Основний зміст роботи

Результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків: Для досягнення при перекладі художнього тексту динамічної еквівалентності необхідно памятати, що культура кожної історичної доби має концепти, відмінні від культурних концептів інших країн та епох. Концепти виражаються в тексті за допомогою культурно- та темпорально-маркованих знаків. Вікторіанська доба, як жодна інша історична епоха у Великій Британії, створила і ввела в обіг найбільшу кількість культурно-маркованих знаків, які представляють матеріальну культуру та “нематеріальний” світ. Цей факт вмотивовує соціокультурну унікальність Вікторіанства і вимагає свідомих зусиль перекладача, спрямованих на відтворення цієї унікальності. У свідомості британців Вікторіанська доба виступає ідеалізованим уособленням розквіту країни і постійно перебуває у центрі уваги літератури й мистецтва.

Для передачі у перекладі етнокультурної специфіки оригіналу перекладачеві необхідно якомога повніше відобразити ціннісну картину світу того соціуму, в рамках якого створювався вихідний текст. Ціннісна картина світу може бути відтворена за допомогою адекватної передачі ключових культурних концептів.

Культурно-марковані знаки відображують концепти певної історичної доби. Вони визначають цілу низку відношень всередині конкретної етнокультурної групи. До культурно-маркованих знаків належать артефакти матеріальної культури і твори мистецтва (Вікторіана), чітко ритуалізовані поведінкові та мовленнєві моделі, поетоніми (топоніми та антропоніми), а також фалеристика і титули, які утворюють “асоціативний шлейф” у сприйманні вихідного читача. Культурно-марковані знаки, на відміну від реалій, завжди жорстко привязані до певного часового відтинку (наприклад, Вікторіанства).

При перекладі художнього тексту необхідно передавати не лише референтне ядро культурно-маркованого знаку, а відтворювати його “асоціативний шлейф”. “Асоціативний шлейф” - це сукупність соціокультурних та історичних асоціацій, які поєднуються з певним концептом у реципієнтів певної етнокультури на конкретному історичному етапі (у рамках нашого дослідження це Вікторіанська доба).

Повнішому відтворенню у перекладі концептуальної картини Вікторіанства сприяє застосування соціо-семіотичного підходу. Соціо-семіотичний підхід до перекладу художнього тексту передбачає ретельне вивчення перекладачем картини світу носіїв оригінальної культури, найсуттєвіших темпоральних, соціальних та інших концептів вихідної культури для адекватного їх відтворення у рецептивній культурі за допомогою відповідних перекладацьких прийомів. Він спрямовується на відтворення картини світу оригіналу, сукупності базових культурних концептів історичної доби, зокрема, Вікторіанства, представленої в оригіналі, а також “асоціативного шлейфу” культурно-маркованих знаків.

У дослідженні розглядаються романи та пєси авторів, які у своїй творчості представляли добу Вікторіанства в Англії - Ч. Діккенса (“Історія особистих пригод, переживань і спостережень Давіда Копперфільда молодшого”, “Великі сподівання”), В. Теккерея (“Ярмарок суєти”), У. Коллінза (“Жінка в білому”, “Місячний камінь”), Ш. Бронте (“Джен Ейр”), Дж. Ґолсуорсі (“Сага про Форсайтів”), А. Конан Дойла (“Пригоди Шерлока Холмса”), Дж.Б. Шоу (“Пігмаліон”), О. Вайлда (“Віяло леді Віндермеєр”, “Жінка не варта уваги”, “Ідеальний чоловік”, “Конче треба бути Ернестом”), а також письменників XX століття - Дж. Фаулза (“Коханка французького лейтенанта”), А. Крісті (“Пятеро поросят”), В.С. Моема (“Священне полумя”), А.С. Байєтт (“Одержимість”), які відбирали для своїх стилізацій Вікторіанської доби найбільш значущі з її концептів. Їхні твори насичені показовими культурно-маркованими знаками, і це допомагає створити картину світу вікторіанців, у якій повно представлено і духовний, і матеріальний рівні. Відтворення їх у перекладі ускладнюється через “асиметрію” вихідної та сприймаючої картин світу.

Культурно-марковані знаки Вікторіанської доби було розглянуто за групами: стилі опорядження оселі; твори мистецтва; вбрання; аксесуари; транспортні засоби; поведінкові моделі та мовленнєвий етикет; символіка кольорів, квітів, коштовного каміння; фалеристика і титули; культурно-марковані поетоніми.

У результаті дослідження було визначено прийоми, які перекладачі найчастіше застосовують для відтворення культурно-маркованих знаків тексту. До них належать: транскодування, внутрішньотекстові пояснення / додавання, генералізація, конкретизація, контекстуальна заміна, створення гіпертексту. Гіпертекст (коментар та примітки), хоч і є корисним для читача перекладу, видається найменш креативним прийомом відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби. Варто шукати суто перекладацькі прийоми для створення картини світу вікторіанців у тексті перекладу. Комплексний соціо-семіотичний підхід допомагає дібрати контекстуальний відповідник, що найкраще відбиває задум автора.

Паратекст драматичного твору - це специфічний вид художньої прози з чітко окресленою прагматичною метою: донести до аудиторії матеріальне оточення і духовну атмосферу відповідної пєси. Досягнення цієї мети допускає докладні пояснення перекладача, більш розширені у порівнянні з власне художнім текстом. При перекладі паратексту дієвим прийомом для відтворення культурно-маркованих знаків Вікторіанської доби видається внутрішньотекстовий коментар. Знакові елементи паратексту складаються у “асоціативний шлейф”, який читач оригіналу сприймає без додаткових зусиль, оскільки вони є складником його фонових знань. Відтворення “асоціативного шлейфу” культурно-маркованих знаків Вікторіани, наявних у паратексті драматичних творів, може здійснюватися за допомогою перекладацьких стратегій та прийомів, які допускають більш розширені варіанти перекладу для досягнення прагматичної мети. Такі прийоми не можуть застосовуватись при перекладі художнього діалогу, оскільки це порушило б його природність.

Концептосфера будь-якої історичної епохи становить серйозну проблему для художнього перекладу. Українська мова володіє надзвичайно багатим перекладацьким інструментарієм, який дозволяє створювати повноцінні художні твори, що органічно включаються до сприймаючої культури. Перекладачі англійської літератури О. Сенюк, О. Сліпа, М. Дмитренко, Р. Доценко, Ю. Корецький, О. Мокровольський, П. Соколовський, О. Терех та інші внесли в українську культурну свідомість найсуттєвіші культурно-марковані знаки Вікторіанської доби, заклавши міцне підґрунтя для створення повної бібліотеки світової літератури. Для досягнення високих результатів при перекладі художнього твору необхідно памятати, що кожен знак віддаленої епохи містить чітко окреслені асоціації у вихідній культурі, керуватися засадами соціо-семіотичного підходу до перекладу художнього тексту, і, водночас, творчо застосовувати практичні досягнення найкращих майстрів українського перекладу.

Основні положення дисертації висвітлені у публікаціях автора

1. Семіотичні засади інтерпретації художнього тексту в процесі перекладу // Мовні та концептуальні картини світу: Збірник наукових статей. - К.: КНУ, 2003. - Вип. 9. - С. 313-316.

2. Переклад і культура // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових статей. - К.: КНУ, 2004. - Вип. 4. - С. 32-38. (У співавторстві з науковим керівником, доцентом Т. Є. Некряч).

3. Інтертекстуальність і соціо-семіотика: перекладацькі аспекти // Мова і культура: Науковий щорічний журнал. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7. - Т.VIII. - Теорія і практика перекладу. - С. 24-29.

4. Вертикальний контекст художнього твору в перекладацькій перспективі // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Збірник наукових статей. - К.: КНУ, 2004. - Вип. 5. - С. 87-92.

5. Власні імена як естетична категорія: проблеми перекладу // Актуальні проблеми української лінгвістики: Збірник наукових статей. - К.: КНУ, 2004. - Вип. 10. - С. 156-164.

6. Переклад культурно-маркованих поетонімів: соціо-семіотичний підхід // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка: Науковий журнал. - Житомир: редакційно-видавничий відділ Житомирського державного ун-ту імені Івана Франка, 2005. - Вип. 23. - С. 215-217.

7. До проблеми відтворення культурологічних особливостей при перекладі художнього твору // Матеріали міжвузівської наукової конференції молодих учених (13-14 лютого 2003 р.) “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур”. - Донецьк: ДОННУ, 2003. - С. 317-319.

8. Переклад культурно-маркованих елементів паратексту драматичних творів // Мови, культури і переклад у добу глобалізації: Програма і резюме доповідей наукової конференції, присвяченої памяті Ю. Жлуктенка (20-21 вересня 2005 року). - К.: КНУ, 2005. - С. 52.