Відшкодування заподіяної злочином шкоди за ініціативою суду в кримінальному судочинстві України - Автореферат

Чинний кримінально-процесуальний закон України передбачає ряд процесуальних способів відшкодування шкоди, заподіяної в результаті злочинного посягання, зокрема: розгляд і вирішення заявленого цивільного позову в кримінальній справі про відшкодування шкоди, заподіяної злочином; відшкодування завданих злочином матеріальних збитків в кримінальному судочинстві з власної ініціативи суду; повернення потерпілим від злочину особам предметів злочинного посягання - речових доказів (кримінально-процесуальна реституція); покладення на неповнолітнього правопорушника кримінально-правового обовязку загладити (усунути, відшкодувати) завдані матеріальні збитки як примусового заходу виховного характеру (даний спосіб застосовувався і продовжує застосовуватися в законодавстві багатьох пострадянських держав як міра кримінального покарання або як примусовий захід виховного характеру до неповнолітнього правопорушника); покладення на засудженого кримінально-правового обовязку відшкодувати завдані злочином матеріальні збитки, що застосовується у вигляді пробаційної (випробувальної) умови при наданні відстрочки виконання вироку, яким засудженому обрано покарання у вигляді позбавлення волі (відповідно до ст. І якщо потерпілий через які-небудь причини цього не зробить, то держава, виходячи з презумпції, що кожна особа, якій завдано матеріальних збитків від злочину, бажає їх відшкодування, але, в силу поважних причин, не може належним чином захистити порушені права, зобовязує суд з власної ініціативи стягнути з заподіювача збитки і, цим самим, відновити порушені злочином майнові права потерпілого. Предметом дослідження є норми діючого кримінально-процесуального законодавства України, які регулюють питання відшкодування заподіяної злочином шкоди в кримінальному судочинстві, зокрема, дослідження відшкодування в кримінальному процесі заподіяної злочином шкоди з ініціативи суду, а також теоретичні положення використання інституту відшкодування шкоди в кримінально-процесуальному законодавстві, зарубіжний досвід використання та обгрунтування необхідності більш широкого використання цього кримінально-процесуального засобу впливу на винну особу в майбутньому кримінально-процесуальному законі (Кримінально-процесуальному кодексі) України. Мета, яку поставив перед собою автор дослідження, полягає в тому, щоб: зясувати поняття та зміст кримінально-процесуальної функції; обгрунтувати існування в кримінальному судочинстві кримінально-процесуальної функції захисту порушених злочином прав і законних інтересів потерпілих осіб; зясувати суть, обгрунтувати правову природу та особливості інституту відшкодування заподіяної злочином шкоди з ініціативи суду в кримінальному судочинстві та сформулювати теоретичні кримінально-процесуальні положення щодо можливостей використання його в кримінальному процесі для більш повної і дієвої реалізації названої функції кримінального судочинства. З огляду на публічне начало кримінального судочинства, а також на те, що законодавець вводить в кримінальний процес і спеціальних субєктів (цивільного позивача і цивільного відповідача), процесуальний інтерес яких носить виключно майновий характер, автор робить висновок, що держава в особі органів, які провадять кримінальний процес, виявляє неабияку публічну зацікавленість щодо захисту майнових прав потерпілих від злочину, і тому вважає, що захист порушених злочином майнових прав потерпілих в кримінальному процесі України, - це окремий напрям діяльності органів, що провадять судочинство, та учасників процесу, який наділений всіма властивостями (ознаками) кримінально-процесуальної функції, а саме: має своє специфічне завдання в процесі; має процесуальні форми (способи) вирішення; існують субєкти та процесуальні заходи, за допомогою яких розвязується дане завдання кримінального судочинства.