Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - Дипломная работа

Для цього людина як істота фізична, соціальна та духовна повинна бути впевнена, що її майнові інтереси будуть враховуватися державою, майнові права будуть охоронятися, а у випадку порушення ? вона (особа) буде відповідно належним чином захищена і її права будуть поновлені. Неоднозначне розуміння викликає поняття вини, є певні труднощі у встановлення причинно-наслідкового звязку між протиправною дією і завданою шкодою. відшкодування підвищена небезпека шкода Особливий інтерес ці питання викликають у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки. Ряд особливостей правового регулювання відносин повязаних з завданням шкоди джерелом підвищеної небезпеки не завжди сприяє правильному і однозначному застосуванню відповідних правових норм на практиці. Виходячи з вищесказаного, розвязання ряду проблем інституту відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки в теорії, буде вести до однакового і правильного застосування на практиці правових норм і тим самим сприятиме захисту прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.Під зобовязанням в цивільному праві України розуміють правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку (ч.1 ст.509 ЦК). Позадоговірною (або недоговірною) є відповідальність, що настає за вчинення протиправних дій (в випадках передбачених законом відповідальність може наставати і за вчинення законних дій) однією особою щодо іншої за відсутності між ними договору або незалежно від наявних між ними договірних відносин. Відповідно до ст.56 Конституції кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Крім Конституції України зобовязання з відшкодування шкоди регулюються іншими нормативно-правовими актами такими як: Цивільний Кодекс України, Господарський Кодекс України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти інших органів державної влади. Тобто санкція у вигляді відшкодування збитків має подвійну природу це і санкція цивільно-правової відповідальності і спосіб захисту інтересів потерпілої сторони, яка проявляється у відновленні його майнового стану, оскільки обовязок відшкодувати шкоду (як санкція) виконується правопорушником в інтересах потерпілого (як захист цивільного права й інтересу).Юридичним фактом, який призводить до виникнення до зобовязальних правовідносин з відшкодування шкоди є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Але у деяких випадках, передбачених законом, боржником виступає не безпосередній заподіювач шкоди, а особа, на яку покладено відповідальність за поведінку заподіювача. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Частиною 1 ст.1174 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади або органу місцевого самоврядування під час здійснення нею своїх повноважень, відшкодовується державою або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є юридичним фактом, який породжує виникнення зобовязання з відшкодування шкоди тільки при певних умовах (необхідна наявність певних елементів складу цивільного правопорушення)."Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" [17] розяснюється, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. На їхню думку, якщо з тим, що моральна шкода може виникати внаслідок фізичних страждань, можна погодитися, то твердження, що вона може бути спричинена моральними стражданнями, тобто порушенням психічної рівноваги, викликає сумнів. Крім того, в останньому визначенні відсутня можливість застосування терміна "моральна шкода" до правовідносин, де немайнових втрат зазнає юридична особа, зокрема зниження її ділової репутації. Якщо визначати поняття моральної (немайнової) шкоди для фізичних та юридичних осіб, на думку цих науковців, необхідно відійти від визначення моральності в заподіянні шкоди і в законодавстві, безумовно також, замінивши поняття "моральна шкода" поняттям "немайнова шкода" "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" [17] спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються в суд

Зміст

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів

Вступ

Розділ 1. Загальні положення про зобовязання з відшкодування шкоди

1.1 Поняття та сутність зобовязання з відшкодування шкоди

1.2 Загальні підстави виникнення зобовязань з відшкодування шкоди

1.3 Особливості відшкодування моральної шкоди

Розділ 2. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки: загальні положення

2.1 Поняття та види джерел підвищеної небезпеки

2.2 Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Розділ 3. Особливості відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки

3.1 Джерела правового регулювання зобовязань з відшкодування шкоди завданої окремими видами джерел підвищеної небезпеки

3.2 Відшкодування ядерної шкоди

3.3 Відшкодування шкоди завданої наземними транспортними засобами

Висновки

Список використаних джерел