Вивчення соціально-правових аспектів та підстав виникнення моральної та матеріальної шкоди. Визначення розміру збитків. Відповідальність за шкоду, заподіяну органами державної влади, правоохоронними та судовими органами. Особливості відшкодування шкоди.
Стаття 16 чинного Цивільного кодексу України (від 16 січня 2003 р.), в якій ідеться про захист цивільних прав та інтересів судом, передбачає право кожної особи звернутися до суду за захистом свого/особистого немайнового або майнового інтересу, способами захисту якого є, поряд з іншими, відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Зокрема, Пленум Верховного Суду України 31 березня 1995 р. прийняв постанову № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яка була уточнена постановою Пленуму Верховного Суду від 25 травня 2001 р. Цивільний кодекс України передбачає два способи відшкодування майнової шкоди: відшкодування в натурі (на особу, яка заподіяла шкоду, накладається обовязок надати річ такого ж роду і якості, усунути за свій рахунок пошкодження та ін.) або повне відшкодування завданих збитків. Однак відповідальність за шкоду, завдану внаслідок виконання відповідних обовязків, законодавець покладає відповідно на: 1) юридичну або фізичну особу, при цьому законодавець має насамперед на увазі фізичну особу - підприємця наділену правом найму працівників за трудовим договором (контрактом), з якою він перебуває у трудових (службових) відносинах; Аналізуючи зазначені статті ЦКУ, слід підкреслити, що відповідальність за шкоду, заподіяну фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснені ними своїх повноважень, посадовими або службовими особами цих органів, а також шкода, заподіяна внаслідок прийняття зазначеними органами нормативно-правового акта, що був зсуканий незаконним і скасованим, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та їх посадових чи службових осіб.Основний принцип, який закон намагається втілити через реалізацію зобовязань з відшкодування шкоди, - це принцип генерального делікту, який полягає в тому, що: 1. заборонено завдавати шкоду майну або особистості будь-кого; будь-яке заподіяння шкоди є протиправним, якщо інше не випливає з закону чи договору; Що стосується моральної шкоди, то відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина. Слід наголосити, що під час написання даної роботи виникали дуже різноманітні питання, які торкались таких проблем, як відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду; відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; складові, які потребують оцінки при визначенні немайнової шкоди юридичній особі; практика призначення судових експертиз із метою надання доказів спричинення моральної шкоди і оцінки розміру її компенсації тощо. Як не дивно, але в більшості позовів про компенсацію моральної (немайнової) шкоди, які надходять до судів, позивачі обмежуються фразою: “Мені завдали моральну шкоду”. Таким чином, найскладнішим моментом при оформленні позовної заяви про відшкодування моральної (немайнової) шкоди був і є збір доказів, які доводять факт спричинення моральної шкоди та розмір такої шкоди.
Вывод
Щодо підстав виникнення цивільних обовязків, що випливають із завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди особі, то це, як правило, деліктні зобовязання.
Основний принцип, який закон намагається втілити через реалізацію зобовязань з відшкодування шкоди, - це принцип генерального делікту, який полягає в тому, що: 1. заборонено завдавати шкоду майну або особистості будь-кого; будь-яке заподіяння шкоди є протиправним, якщо інше не випливає з закону чи договору;
2. будь-яка позадоговірна шкода, завдана майну або особі, повинна бути відшкодована в повному обсязі особою, яка її завдала.
Що стосується моральної шкоди, то відповідно до загальних підстав деліктної відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправна поведінка заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою, і протиправною поведінкою заподіювача та вина.
Слід наголосити, що під час написання даної роботи виникали дуже різноманітні питання, які торкались таких проблем, як відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду; відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки; складові, які потребують оцінки при визначенні немайнової шкоди юридичній особі; практика призначення судових експертиз із метою надання доказів спричинення моральної шкоди і оцінки розміру її компенсації тощо. Як не дивно, але в більшості позовів про компенсацію моральної (немайнової) шкоди, які надходять до судів, позивачі обмежуються фразою: “Мені завдали моральну шкоду”. Однак відсутність доказів щодо того, яка саме моральна шкода завдана неправомірними діями відповідача (відповідачів), часто і призводить до винесення судом ухвали про залишення заяви без руху, а в разі не виправлення позивачем недоліків у встановлений строк - ухвали про повернення позовної заяви позивачу. Таким чином, найскладнішим моментом при оформленні позовної заяви про відшкодування моральної (немайнової) шкоди був і є збір доказів, які доводять факт спричинення моральної шкоди та розмір такої шкоди.
Як відомо, новий спосіб захисту цивільних особистих прав (компенсація моральної шкоди) встановлений ще Законом України від 6 травня 1993 р. за № 3188-XII “Про внесення змін і доповнень до положень законодавчих актів України, що стосуються захисту честі, гідності та ділової репутації громадян і організацій”. Новий ЦК України не лише зберіг зазначений спосіб захисту цивільних особистих прав, а й збагатив інститут компенсації моральної шкоди новими нормами (наприклад, ст. 1170 ЦК України передбачає відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно). Нині позов про відшкодування моральної шкоди набуває дедалі більшої популярності, що, попри деякі зловживання (особливо за умов нинішньої відсутності мінімального та максимального розмірів такого відшкодування), все ж свідчить про зростання правосвідомості та правової культури громадян, тобто зроблений ще один крок до правової держави, у центрі уваги якої перебуває кожна окрема особа. На сьогодні, крім ЦК, відшкодування моральної шкоди також передбачають закони України “Про захист прав споживачів”, “Про інформацію”, “Про телебачення і радіомовлення”, “Про авторське право і суміжні права” та інші.
Підсумовуючи, можна з упевненістю зазначити, що опрацювання такої важливої теми та дослідження її в рамках даної кваліфікаційної роботи несуть позитивний заряд практичних навичок та дозволяють отримати нові знання. Відповідно до вимог статті 3 Конституції України “Людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави”.
Проте загальновідомо як потерпає сьогодні людина в Україні від правопорушень органами державної влади, юридичними, посадовими і службовими особами. Звернення громадян з цього приводу надходять до Верховної Ради і до мене особисто постійно.
Одну із причин такого становища, ми вбачаємо, в тому, що законодавством донині не визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, в душевних стражданнях завданих громадянинові актами і діями, що визнані Конституційним Судом України неконституційними та душевних стражданнях, яких громадянин зазнав у звязку із рішенням, дією або бездіяльністю державного органу, юридичної, посадової або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій.
На нашу думку, у звязку з цим доцільно було б внести внесення доповнення до статті 23 Цивільного кодексу України, які мають на меті посилення відповідальності за рішення, дію або бездіяльність державного органу, юридичної, посадової або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій. Проект таких законодавчих змін визначав би, що моральна шкода полягає в душевних стражданнях, завданих фізичній особі актами і діями, що визнані Конституційним Судом України неконституційними, а також в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з рішенням, дією чи бездіяльністю державного органу, юридичної, посадової або службової особи під час здійснення ними управлінських функцій.
Доцільність таких змін випливає зі статті 3, частини 3 статті 152 Конституції України, статей 23 та 1167 Цивільного кодексу України.
Список литературы
1. Конституція України /Із змінами внесеними згідно із Законом №2222-IV від 08.12.2004 р. К.: Велес, 2006. - 48 с.
2. Цивільний кодекс України - К.: Видавничий дім “Скіф”, 2005 - 272 с. (Серія Кодекси і закони України) с. 271.
3. Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянам незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та суду”: Закон України від 1.12.1994 р. ст. 1 №226/94-ВР.
4. Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Поставна Пленуму ВСУ від 31.03.1995 р. № 4 - п.4.
5. Про судову практику в справах по позовам про захист права приватної власності - Постанова Пленуму ВСУ від 22 грудня 1995 р. п. 12.
6. Багірова І. Застосування судами законодавства України щодо відшкодування моральної шкоди: проблемні питання/ Про Україну 2006 р. №5 ст. 8.
7. Боровска І. Право фізичних осіб на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення права на безпечне для життя і здоровя довкілля. - Право України 2004 р. № 9 ст. 58.
8. Випадки відшкодування моральної шкоди - Юридичний вісник України № 24 17-23 червня 2006 р. ст. 18.
9. “Історія розвитку моральної шкод та співвідношення її з іншими видами” - Юридичний вісник України №23 10-16 червня 2006 р. ст. 9.
10. Лікуліна М. Відшкодування майнової та моральної (немайнової) шкоди завданої незаконними діями ретроспектива і сьогодення. - Право України 2004 р. №12 ст. 109.
11. Солодко Е. Моральний в ред. Поняття и порядок возмещения // Бізнес - 1996 р. - №8.
12. Цивільне право України6 Підручник: У 2 т/ Борисова В.І. (кер. Авт. Коп.) Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін. - К. Юрінком інтер 2004 р. - т. 2. 332с.
13. Цивільне право України: Навч. посібник (За заг. ред. І.Я. Бірюкова, Ю.О.Заіка. - К. Істина 2004 - 224 с.
14. Цивільне право України. Підручник у 2 кн./О.В. Дзера (керівн.авт. коп..) Д.В. Довгерт, О.В. Кузнєцова - К. - Юрінков інтер - 2002 р. с. 458.
15. Цивільне право України і Підручник за зар. Ред. Панченко М.І. - к.: Знання 2005 р. - 583 с. (Вища освіта ХХІ ст.)
16. Цивільне право/ за ред. О.А. Підопригори Д.В. Бобрової навч. посіб. для студ. юр. вузів. -К.: Вен тур. 1996 р. 480с.
17. Цивільне право України: Підручнк / Є.О.Харитонов, Н.О. Саніахметова - К.: Істина, 2003 - 476 с.
18. Цивільне право України Академічний курс: Підручник: у 2 т./За ред.М.Я. Шевченко. Особлива частина - Х. Видав. Дім “Ін. Юре” 2003 р. - 408 с.
19. Ярошенко К.Б.“Спеціальні випадки відповідальності за заподіяння шкоди” - М. Юрид. літ. - 1997 р.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
