Відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови в Україні (кримінально–правове та кримінологічне дослідження) - Автореферат
Дослідження кримінально-правових та кримінологічних аспектів відповідальності судді за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо запобігання досліджуваного злочину.
При низкой оригинальности работы "Відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови в Україні (кримінально–правове та кримінологічне дослідження)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Право на справедливий судовий розгляд також відображено у статті 6 Європейської конвенції з прав людини: “кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обовязків або при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом”. Найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та дотримання принципу верховенства права є судове рішення (вирок, рішення, постанова, ухвала), а єдиними субєктами прийняття таких рішень є носії судової влади - судді (ст. Тому, протидія злочинам, які вчиняються суддею у сфері правосуддя є пріоритетним завданням кримінально-правової політики, зокрема, щодо запобігання постановленню суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали та постанови. Окремі питання кримінальної відповідальності суддів за злочини проти правосуддя досліджували: П.П. У дисертації поставлено за мету комплексно дослідити кримінально-правові та кримінологічні аспекти відповідальності судді (суддів) за постановлення завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови і розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо запобігання досліджуваного злочину.У підрозділі 1.1.“Історія запровадження кримінальної відповідальності за посягання на правосуддя” досліджуються історичні аспекти розвитку норм кримінального права про посягання на правосуддя, взагалі, та про кримінальну відповідальність суддів, зокрема, в контексті дослідження історії становлення суду як органу держави. Розділ 2 “Кримінально - правовий аналіз постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови” складається із трьох підрозділів. 375 КК України, автор пропонує вважати постановлення неправосудного акту судової влади, яке полягає у виконанні послідовних дій: складання тексту, підпис суддею (суддями); публічне проголошення іменем України. 375 КК України, оцінюванню підлягають ті наслідки, які фактично настали в результаті дій судді (суд встановлює тяжкість наслідків у кожному конкретному випадку, залежно від обставин справи) і, тому, законодавчо закріпити перелік всіх ймовірних тяжких наслідків, які є результатом постановлення неправосудного акту судової влади видається неможливим і недоцільним. Встановлено, що постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови є спеціальним видом перевищення влади або службових повноважень.Законодавство ряду країн континентальної Європи характеризується особливостями: злочинні діяння судді при здійсненні правосуддя переважно визначаються як посадові (службові ) злочини (Литва Естонія, Албанія, Франція, Іспанія, ФРН, Нідерланди, Данія, Італія); криміналізовано досить широке коло неправосудних діянь судді: за постановлення неправосудного рішення у формі грубої необережності (Іспанія, Данія, Німеччина); за проявлення несправедливості при вирішенні чи розгляді справ (Данія); за отримання суддею хабара (Албанія, Франція, Німеччина, Італія); незаконне звільнення від кримінальної відповідальності (Німеччина, Росія, Білорусія); за розголошення таємниці судового розгляду (Німеччина); за відмову судді здійснити правосуддя (Данія, Франція); за злісне затягування правосуддя (Іспанія); за збудження неповаги або ганьблення установ, законів чи дій влади, вихваляння дій, що суперечать законам, розпорядженням влади чи обовязкам служби (Італія); за фальсифікацію доказів (Росія, Латвія, Білорусія, Польща). Філософсько-правове поняття неправосудності судового рішення означає виражену у неправильному застосуванні некомпетентним або (і) упередженим суддею, норм матеріального і (або) процесуального права невідповідність судового акту (вироку, рішення, ухвали, постанови), фактичним обставинам юридичного конфлікту та існуючим в суспільстві уявленням про справедливість і законність. 375 КК України слова “вироку, рішення, ухвали або постанови” замінити словосполученням “акту судової влади”, та доповнити статтю 375 КК Приміткою такого змісту: “Під актом судової влади слід розуміти ухвалений судом іменем України у встановленому законом порядку в результаті здійснення правозастосовчої діяльності акт, який містить в собі підтвердження наявності або відсутності правовідносин, спрямований на охорону та захист прав, свобод і законних інтересів субєктів права і який має наслідком виникнення, зміну або припинення процесуальних і матеріальних правовідносин” Постановлення судового рішення характеризується етапами: складання тексту акту в нарадчій кімнаті (голосування суддями у випадку колегіального розгляду справи); підпис суддею (суддями ); публічне проголошення іменем України. 375 КК України, є часовий період, протягом якого відбувається постановлення неправосудного акту судової влади, що полягає у виконанні послідовних дій: складання тексту, підпис суддею (суддями ); публічне проголошення іменем У
План
Основний зміст роботи
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы