Інтерпретація В. Маслаком деяких думок автора книги О. Алмазова. Зауваження рецензента щодо відносин І. Самойловича з П. Дорошенком. Спірне питання про використання категорії "зради царю" щодо антиросійських дій гетьманів Виговського і Брюховецького.
При низкой оригинальности работы "Відповідь на рецензію (Маслак В. Нові дослідження про гетьмана Івана Самойловича в російській історіографії)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Автор рецензії виявив у книжці зроблені мною вдалі зауваження, зокрема, я вперше, як він зазначив, акцентував увагу на освіті як складовій частині внутрішнього світу гетьмана Івана Самойловича. Так, автор рецензії заявив, що в моїй книжці не сказано нічого конкретного щодо ставлення гетьмана Самойловича до Андрусівського перемиря (1667 р.). 44 моєї роботи, на яку послався автор рецензії, мова йде про переговори щодо затвердження царем Олексієм Михайловичем російсько-українських договірних статей, прийнятих на Глухівській раді (1669), про те, що старшина, посилаючи до Москви посольство на чолі з Самойловичем, розраховувала серед іншого на його прагнення домогтися розширення земельних прав старшини, щоб у перспективі вони зрівнялися з земельними правами “служилых людей по отечеству”. Таїрової-Яковлевої, яка сприймає некоректним використання терміна “зрада”, оскільки вважає російсько-українські договірні статті рівноправними міжнародними договорами, які українська сторона могла в будь-який момент розірвати в односторонньому порядку. Маслак, не обтяжуючи себе посиланнями на праці дослідників, присвячених цьому питанню, або на джерела, пише про “заборони згадувати в українських церквах царське імя”, тоді як навіть представники старшини, які подали на гетьмана донос в 1687 р., і в яких явно не було резону вигороджувати його перед Москвою, писали про заборону молебнів на честь укладення Вічного миру.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
