Створення гірничих округів в Російській імперії за саксонським та австрійським взірцями. Дослідження адміністративно-територіального устрою Донецького краю. Закладення мережі владних установ. Формування мережі галузевих округів, управлінь та інспекцій.
При низкой оригинальности работы "Відомчо-територіальний поділ Донеччини (кінець XVIII - початок XX ст.)", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
У 1828 р. керівництво заводом перейшло до головної контори, штат якої, за прикладом уральських казенних підприємств, було збільшено. Станом на 1865 р. до Луганського гірничого округу, окрім однойменного селища, належали поселення Камяний Брід, Лисичанськ, який спершу називався Лисичанський Рудник, і Третя Рота, однак після ліквідації кріпацтва приписні робітники Верхнього та Камяного Броду звільнилися від обовязкової праці на заводі, вийшовши з підпорядкування Луганського гірничого округу. Згодом у Луганському гірничому окрузі стали до ладу нові чавуноплавильні заводи (Петровський, Лисичанський), камяновугільні шахти (Успенська - при Луганському заводі та Софійська - при Петровському). Для злагодженого керівництва гірничими й соляними промислами південних (Катеринославської, Харківської, Таврійської, Херсонської, Бессарабської), а також трьох правобережних (Київська, Подільська, Волинська) і Чернігівської губерній у Катеринославі 1891 р. було створено Гірниче управління Півдня Росії. Тож духовне правління залишалося в Бахмуті - воно відало й храмами Донецького повіту (тут їх було замало, аби створювати самостійну управлінську одиницю), Ростовське було переведене до Таганрога під назвою Марієпольського.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
