Відображення синтаксичної та лексичної цілісності речення через зони зв"язків словоформ - Автореферат

У сучасній лінгвістиці залишається нерозвязаною проблема точного, статистично обґрунтованого визначення ролі, яку відіграють синтаксичні звязки в реченні й тексті. Теньєр наголошував, що зрозуміти речення можливо лише тоді, коли встановлено сукупність звязків усіх словоформ, які входять до його складу. Пещак висловила надзвичайно важливе спостереження: синтаксичні звязки немов цементують речення, забезпечуючи тим самим його цілісність у потоці мовлення. Поняття зони звязків словоформи, крім власне теоретичного потенціалу, має й величезне прикладне значення: метод ЗЗС є точним, формальним методом, тому може стати основою для створення синтаксично маркованого дослідницького корпусу української мови. Відповідно, розвиток теорії зон звязків словоформ не лише поглибить наукові знання про закономірності організації речення як цілісної синтаксичної одиниці, але й може стати наріжним каменем в розбудові фундаменту української корпусної лінгвістики.Таким чином, наше дослідження спирається на задекларовані постулати про природу ЗЗС, успадковує методику визначення ЗЗС та сили спаяності ЕР та має на меті дослідити особливості функціонування ЗЗС у реченні на матеріалі українських текстів, а також перевірити гіпотезу про можливість створення лексико-тематичної моделі дискурсу, спираючись на метод ЗЗС. Ми розмежовуємо терміни словоформа та елемент речення: у реченні як лінійній послідовності словоформі може відповідати один (синтетична словоформа) або декілька (аналітична словоформа) елементів речення. У третьому розділі «Статистичне дослідження будови речення на основі методу зон звязків словоформ» наведено результати статистичного дослідження речення в термінах ЗЗС, виявлено та проаналізовано за основними параметрами типові для української мови моделі зон звязків іменників та моделі блоків спаяності ЕР. Абсолютне домінування показника сили спаяності ЕР, який дорівнює двом, у позиції між першим та другим ЕР вказує на ще одну закономірність лінійної організації речення, яка полягає в тому, що між двома першими елементами в реченні сила синтаксичної спаяності з імовірністю 50 % дорівнює двом. Охарактеризовано зони звязків словоформ за такими параметрами: довжина ЗЗС у реченні; щільність ЗЗС; позиція опорного компонента зони в реченні; модель ЗЗС; позиція опорного компонента зони в моделі ЗЗС; кількість вузлів у моделі ЗЗС; схема ЗЗС.Виявлено типові моделі ЗЗС іменників і типові моделі блоків спаяності елементів речення. Охарактеризовано ЗЗС за параметрами (довжина ЗЗС у реченні; щільність ЗЗС; позиція опорного компонента зони в реченні; модель ЗЗС; позиція опорного компонента зони в моделі ЗЗС; кількість вузлів у моделі ЗЗС; схема ЗЗС) й виявлено такі закономірності. Існує залежність між позицією опорного компонента в ЗЗС і кількістю його звязків: чим далі вправо в зоні звязків розташований опорний компонент, тим більшою є середня кількість його звязків. Статистичний аналіз синтаксичних звязків у реченнях довжиною 6-14 ЕР (речення такої довжини представлені у вибірці в достатній для статистичного дослідження кількості) виявив такі закономірності. Для речень довжиною 6-14 ЕР взаємозвязок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості звязків, наявних у ньому, виражається функцією у=3х-4, де у - середнє значення загальної кількості синтаксичних звязків у реченні, х - довжина речення.

Основний зміст дисертації

1. Правомірність виділення зони звязків словоформи як комплексної структурно-синтаксичної одиниці підтверджується статистичними даними щодо її функціонування. У дисертаційному дослідженні встановлено, що для кожного лексико-граматичного класу слів визначається набір типових моделей ЗЗС. Виявлено типові моделі ЗЗС іменників і типові моделі блоків спаяності елементів речення. Охарактеризовано ЗЗС за параметрами (довжина ЗЗС у реченні; щільність ЗЗС; позиція опорного компонента зони в реченні; модель ЗЗС; позиція опорного компонента зони в моделі ЗЗС; кількість вузлів у моделі ЗЗС; схема ЗЗС) й виявлено такі закономірності.

1.1. Існує залежність між позицією опорного компонента в ЗЗС і кількістю його звязків: чим далі вправо в зоні звязків розташований опорний компонент, тим більшою є середня кількість його звязків.

1.2. Дієслово характеризується значно більшою варіативністю довжин зон, які мають вищу частоту, порівняно з іншими лексико-граматичними класами слів. Тобто для дієслова властиво мати довгі ЗЗС.

1.3. Моделі ЗЗС підпорядковуються законам переваги та простоти.

1.3.1. Для кожного лексико-граматичного класу слів можна визначити велику кількість коротких/простих моделей ЗЗС, тоді як довгі/складні моделі сукупно становлять невелику частину від загальної кількості моделей.

1.3.2. Серед моделей ЗЗС іменника, що мають однакову довжину, в межах певної позиції опорного іменника виявлено кілька (від однієї до чотирьох) типових моделей, які кількісно переважають решту моделей. У межах кожної моделі ЗЗС, встановленої для певної визначеної позиції опорного іменника, існує одна або дві типові схеми.

2. Статистичний аналіз синтаксичних звязків у реченнях довжиною 6-14 ЕР (речення такої довжини представлені у вибірці в достатній для статистичного дослідження кількості) виявив такі закономірності.

2.1. Існує взаємозвязок між позицією, яку обіймає елемент у реченні, та кількістю звязків цього ЕР. У реченнях невеликої довжини (6-9 ЕР) наявний один центр, який характеризується найвищим значенням середньої кількості звязків ЕР. Такий центр припадає завжди на другу половину речення. Із збільшенням довжини речення яскраво простежується тенденція до зростання кількості центрів ЕР, які характеризуються найбільшими показниками середньої кількості синтаксичних звязків.

2.2. У реченні кожної конкретної довжини визначаються позиції, в яких елементи речення з найбільшою ймовірністю характеризуються високою синтаксичною спаяністю, оскільки саме на ці позиції припадають найбільші показники середньої сили спаяності ЕР. Максимально звязані елементи речення завжди припадають на другу половину речення.

2.3. Існує чітка закономірність у ймовірнісному розподілі сил спаяності в реченні: з імовірністю 50 % сила спаяності між першим та другим елементами речення дорівнюватиме двом.

2.4. Для речень довжиною 6-14 ЕР взаємозвязок між довжиною речення та середнім значенням загальної кількості звязків, наявних у ньому, виражається функцією у=3х-4, де у - середнє значення загальної кількості синтаксичних звязків у реченні, х - довжина речення. Вона показує, що співвідношення довжини речення й необхідної середньої кількості синтаксичних звязків для його побудови становить приблизно 1:3. Значне зростання кількості звязків зі збільшенням довжини речення свідчить про те, що для організації речення більшої довжини залучається більше звязків між ЕР, причому не лише контактних - між сусідніми ЕР, але й дистантних.

3. Підтверджено гіпотезу про можливість укладання лексико-тематичної моделі дискурсу на основі блоків спаяності ЕР. Упорядковані в лексико-тематичну модель ЛСВ адекватно відобразили тематичну спрямованість проаналізованого дискурсу. Розроблена методика створення лексико-тематичної моделі дискурсу має великий науковий потенціал, оскільки на її основі стає можливим проаналізувати різноманітні дискурси, визначити домінантні та периферійні теми, виявити характер оцінки авторами відображуваних подій.

4. Одержані теоретичні результати засвідчують наукову перспективність методу зон звязків словоформ: завдяки ньому вдається поглибити знання про будову речення як цілісної синтаксичної одиниці, точно схарактеризувати роль, яку відіграють синтаксичні звязки в оформленні речення й тексту. Зона звязків словоформи є ефективним інструментом дослідження синтаксичної сполучуваності лексико-граматичних класів слів і може бути взята за одиницю опису під час укладання словника сполучуваності української мови, а також в процесі створення синтаксично маркованого дослідницького корпусу української мови.

Виявлені статистичні закономірності лінійної організації речення можуть бути використані для розвязання низки прикладних завдань, зокрема в процесі автоматичного опрацювання тексту системами машинного перекладу, інформаційного пошуку, автоматичного анотування тощо.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

1. Чейлитко Н. Сполучуваність слів у реченні як реалізація їхньої валентності / Н. Чейлитко // Мовні і концептуальні картини світу : [зб. наук. праць]. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. - Вип. 16. - Кн. 2. - С. 311-314.

2. Чейлитко Н. Типові моделі зон звязків словоформ в українському реченні / Н. Чейлитко // Мовні і концептуальні картини світу : [зб. наук. праць]. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. - Вип. 23. - Ч. 3. - С. 162 -167.

3. Чейлитко Н. Антиномія лінійної та структурної організації речення : проблема формального опису / Н. Чейлитко // Актуальні проблеми української лінгвістики : теорія і практика. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. - Вип. 14. - С. 50-53.

4. Чейлитко Н. Зона синтаксичних звязків словоформи як конструктивна одиниця речення / Н. Чейлитко // Українське мовознавство : [міжвідомч. наук. зб.]. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2007. - Вип. 37. - С. 71-75.

5. Чейлитко Н. Г. Взаємодія зон звязків словоформ у реченні як відображення його структури / Н. Г. Чейлитко // Система і структура східнословянських мов : До 85-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М. Я. Брицина : [зб. наук. праць]. - К. : Знання України, 2008. - С. 49-57.

6. Чейлитко Н. Лексико-тематична модель тексту на основі формальних критеріїв / Н. Чейлитко // Функціональний простір української мови : [зб. наук. праць]. - К. : ВПЦ «Київський університет», 2008. - С. 89-93.

7. Чейлитко Н. Г. Структурно-синтаксичне дослідження на основі методу аналізу зон звязків словоформ / Н. Г. Чейлитко, А. В. Галкін // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2008. - № 2. - С. 229-235.