Неоязичництво як реконструйовані стародавні язичницькі учення і духовні практики. Поширення етнічних рідновірсько-язичницьких неокультів. Основні неоязичницькі релігії: "Вікка", "Асатра", "Інгліїзм" та "РУН-віра". Їх характеристика та особливості.
При низкой оригинальности работы "Відновлення національно-духовних традицій в сучасному язичництві", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Зауважимо, що термін "неоязичництво" уживається в основному світськими релігієзнавцями та послідовниками світових релігій, а самі прихильники цієї релігійної течії ставляться до його використання негативно, вважаючи за краще говорити про "рідновіря", "відьомство" і т. п. Вікканці не визнають жодних священних книг, проте їх більшість шанує текст "Книги Тіней" Д. Вікканці вважають, що в магії проявляються закони природи, які ще не відкриті сучасною наукою. Внаслідок поширення в масовій свідомості негативних асоціацій та побоювань, які повязані з чаклунством та відьмами, більшість вікканців, з остраху перед можливими переслідуваннями, практикують магію таємно. Згідно віровченню цієї релігії, люди наділені божественною сутністю, що перебуває поза їхньою свідомістю, але ця сутність здатна взаємодіяти із людиною і матеріальним світом й проявляється через поєднання з природою.В сучасному світі відбувається активне поширення етнічних рідновірсько-язичницьких неокультів. Їхні лідери проголошують, що у пошуках своєї національно-культурної ідентичності людина, якщо вона послідовна у цьому своєму прагненні, неминуче має розірвати свій звязок зі світовими релігіями на користь релігії національної.
Вывод
В сучасному світі відбувається активне поширення етнічних рідновірсько-язичницьких неокультів. Це є наслідком, по-перше, зростання націоналістичних настроїв (які є захисною реакцією на експансію мультикультуралізму, глобалізму, споживацьких цінностей і т. ін.); а по-друге, поширення й популяризації екологізму й, відповідно, пантеїстичних поглядів на природу і космос. Більшість неоязичницьких організацій характеризуються, насамперед, націоналістичною спрямованістю. Їхні лідери проголошують, що у пошуках своєї національно-культурної ідентичності людина, якщо вона послідовна у цьому своєму прагненні, неминуче має розірвати свій звязок зі світовими релігіями на користь релігії національної. Це призводить до пошуків язичницьких коренів віри і формування на їх основі загальнонаціональної релігії. Діяльність неоязичницьких організацій і культів викликає негативну реакцію насамперед з боку прихильників традиційних релігій, які закликають представників вітчизняної влади вживати жорсткі санкції аж до повної заборони. Проте, на наше переконання, лише у тому випадку, коли діяльність членів неоязичницьких релігійних громад починає загрожувати громадському порядку і має ознаки приниження національної гідності представників певних народів, кримінальних та інших правопорушень, представники державних правоохоронних органів повинні втручатися й припиняти цю діяльність. А переслідувати людей лише через їхній незвичні світоглядні переконання або спосіб життя представники владних установ вільних й демократичних держав, в яких панує принцип верховенства права, не повинні.
Список литературы
1. Дворкин А. Л. Сектоведение. Тоталитарные секты. Опыт систематического исследования. 3-е изд., перераб. и доп. Нижний Новгород: Изд-во Братства во имя св. кн. Александра Невского, 2003.
2. Неоязычество на просторах Евразии: [сб. науч. раб. / науч. ред. В. А. Шнирельман]. М. : Библейско-богословский институт св. апостола Андрея, 2001.
3. Звіт про мережу церков і релігійних організацій в Україні станом на 1 січня 2011 року / Затверджено наказом Держкомнацрелігій від 28 лютого 2011 р. № 09. Режим доступу до документа: http://www.irs.in.ua/files/statistic/2011.01.01_zvit_f1.pdf.
4. Силенко Л. Мага Віра: Рідна Українська Національна Віра. Святе письмо. Велике світло волі: співвідношення віри, науки, філософії, історії. Нью-Йорк : Оріяна, вид. об-ня Синів і дочок України. Рідні Укр. Нац. Віри, 1979.
5. Нові релігії України / [редкол.: А. М. Колодний (голова) та ін.]. К. : УАР, 2010. (Серія "Історія релігії в Україні: у 10-ти т."). Т. 8.
6. Силенко Л. Священна книга обрядів: требнік. РУН-віра. К. : Обереги, 1991.
7. Новікова К. Між міфом та національною ідеєю. Обличчя сучасного українського націоналізму. Режим доступу до тексту: http://www.religion.in.ua/main/analitica/12282-mizh-mifom-ta-nacionalnoyu-ideyeyuoblichchya-suchasnogo-ukrayinskogo-nacionalizmu. html.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
