Відносно визначені норми права - Автореферат

Так, у рамках позитивістсько-нормативістської парадигми праворозуміння право розглядається виключно як система створених та охоронюваних державою норм права. У природно-правовій, соціологічній та ряді інших парадигм хоча право і не зводиться лише до позитивно визначених норм, але норми права тлумачаться як сутнісний компонент його природи. Адже поняття і характеристику останніх розглядають набагато детальніше як у контексті теорії права, так і в контексті основних галузевих наук (наприклад, рекомендаційні, матеріальні та процесуальні норми тощо), ніж, скажімо, структурні та функціональні особливості відносно визначених норм права. Ціла плеяда науковців розглядала питання про відносно визначені норми права тільки в загальному контексті, як правило, дотично до основних аналізованих проблем, не вдаючись при цьому до подробиць загальних характеристик цього виду норм права. Мета дисертаційної роботи полягає в загальнотеоретичному обґрунтуванні дефініції поняття відносно визначеної норми права, аналізі її основних ознак, функцій і структурних елементів, а також доведенні доцільності застосування такого типу норм права у регулюванні суспільних відносин, можливості їх прояву у фундаментальних галузях права та доцільності запровадження цієї категорії до загальної системи понятійного апарату юриспруденції.Розділ 1 „Поняття та структурна специфіка відносно визначених норм права” складається із трьох підрозділів, в яких надається загальне визначення категорії відносно визначеної норми права та її диспозитивна природа, аналізується загальний зміст її специфічних ознак, характеризуються логічна структура відносно визначеної норми та її юридично-галузева специфіка, наприклад, у галузі адміністративного та трудового права, що створює методологічне підґрунтя для проведення подальших досліджень сутності поняття „відносно визначена норма права”. „Диспозитивна природа відносно визначеної норми права” здійснюється ґрунтовний аналіз існуючих в юридичній літературі підходів до визначення поняття правової норми та відносно визначеної норми права, наводиться характеристика основних концепцій відносно визначеної норми права як особливого виду правових норм і здійснюється їх порівняння. Таким чином, норми права - це особливий вид соціальних правил поведінки загального характеру, що встановлені, визнані чи санкціоновані компетентним органом держави або в іншому, передбаченому нею порядку, які мають загальнообовязкову силу, регулюють суспільні відносини в інтересах громадян і суспільства, виражаються публічно у формально-визначених приписах, як правило, у письмовій формі та передбачають можливість застосування державно-примусових заходів, включаючи відповідальність перед державою у разі порушення цих норм з метою їх підтримки та неухильного виконання. Аналіз певних наукових концепцій дав змогу зробити висновок, що відносно визначені норми права - це норми, які не містять достатньо конкретних і повних вказівок стосовно умов дії самої норми чи права та обовязків сторін і надають право державним органам вирішувати справу з урахуванням конкретних обставин. Подано класифікацію відносно визначених норм права за різними підставами поділу, зокрема за предметом правового регулювання відносно визначені норми поділяються на норми публічного та приватного права; за галузями права - на норми конституційного, кримінального, адміністративного, цивільного, трудового права тощо; за диспозитивною модальністю на факультативні, альтернативні та ситуаційні та норми з оціночними поняттями.Аналіз диспозитивної природи поняття відносно визначеної норми права та порівнення його із сучасними тенденціями загальнотеоретичних правових досліджень дали змогу дійти висновку, що відносно визначена норма права - це загальнообовязкове, формально-логічне, диспозитивне правило поведінки, встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи, рівності та справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів населення країни, що надає учасникам правовідносин можливість вибору варіанту поведінки (залежно від їх волі та обставин), забезпечується всіма заходами державного впливу аж до примусу. Натомість відносно визначені норми права відображають зовнішню форму закріплення та вираження особливого виду норм права, що передбачають нормативно окреслену свободу вибору сторонами правовідносин певного варіанту поведінки. Тому, визначаючи напрями подальшого розвитку концептуальних засад структуризації відносно визначеної норми права, слід зазначити, що структура відносно визначеної норми права - це ідеальна логічна динамічна конструкція, що забезпечує процес регулювання відносин між людьми, модель можливої поведінки, що сформувалась у процесі суспільного розвитку, яка відображає у правовій нормі певні суспільні відносини з урахуванням особливостей їх типу, виду, субєктів, обєктів, поширеності і повторюваності, що залежить від волі законодавця у процесі формування структурних елементів відповідно до системи

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ