Дослідження синтезу розуміння буття між об’єктивістською і антисубстанціалістською концепціями його виникнення. Характеристика космології Геракліта як системи, що передує онтології Спінози у відношенні виходу на рівень методологічної всезагальності.
При низкой оригинальности работы "Відношення "буття та його інше" як системоутворювальне підґрунтя філософії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Проте, сам момент виникнення філософії показує, що питання про існування філософії буття (онтології) практично є питанням про буття самої філософії. Мета роботи полягає в тому, щоб через логічні відносини між категоріями «буття» і «інше буття» розкрити сутнісну суперечливість буття, яка є основою для розвитку всіх філософських систем, в тому числі, класичних і некласичних філософій. На противагу буттю, його інше, тобто те, чим буття не є, мислиться як такий пласт реальності, котрий існує несубстаційно, акцидентально, через інше (буття) і сутності в собі не містить. Такі поняття як «буття» і «інше буття», хоча ще не були сформульовані, вже проявляли свою присутність в усіх філософських системах: філософський спосіб мислення безпосередньо повязаний із осмисленням буття в його співвідношенні зі своїм іншим. Або світ буде розглядатися як застиглий (у тому випадку, якщо окрім буття нічого не існує), або світ буде мислитися як такий, що розвивається (завдяки тому, що буття, співвідносячись зі своїм іншим, створює різноманітні способи вирішення вихідного протиріччя).Протиріччя між буттям і його іншим як елементами однієї системи спричиняє і розвиток світу, і розвиток уявлень про буття у філософії. Дискусії й суперечки у філософському світі викликають лише питання про онтологічний акцент на тому або іншому елементі й змісті понять «буття» і «інше буття». Оскільки в рамках кандидатської дисертації не є можливим розглянути прояви відношення «буття - інше буття» через систему всіх філософських категорій, автор дисертації основну увагу зосередив на тому, як зазначене відношення проявляється через відношення «субєкт - обєкт». Дослідники переважно вибудовують свої системи на осмисленні змісту понять «буття» і «інше буття», тобто на аналізі проявів буття і його іншого. І Геракліт, і тим більше Спіноза, окрім інших досягнень, інтуїтивно вловлювали, що саме розгляд буття й іншого буття як елементів однієї системи, у відволіканні від змісту цих понять і робить систему філософською.
У Висновках репрезентовані теоретичні підсумки роботи: 1. Розгортання філософії протягом двох з половиною тисячоліть робить видимою внутрішню суперечливість буття. Протиріччя між буттям і його іншим як елементами однієї системи спричиняє і розвиток світу, і розвиток уявлень про буття у філософії. Це протиріччя проявляється в багатьох видах. Воно може бути представлене через всю систему філософських категорій: всезагальне - одиничне; необхідність - випадковість; єдине - множинне; сутність - існування, субєкт - обєкт і т.д. У цьому смислі логічні відносини буття зі своїм іншим виступають універсальним методологічним підґрунтям для будь-якої картини світу, для будь-якої філософської системи. Дискусії й суперечки у філософському світі викликають лише питання про онтологічний акцент на тому або іншому елементі й змісті понять «буття» і «інше буття».
2. Оскільки в рамках кандидатської дисертації не є можливим розглянути прояви відношення «буття - інше буття» через систему всіх філософських категорій, автор дисертації основну увагу зосередив на тому, як зазначене відношення проявляється через відношення «субєкт - обєкт». Можливе вирішення протиріччя між буттям і його іншим можна знайти в онтологіях М. Гайдеґґера й Е. Гуссерля. Це вирішення базується на тому, що вивчення обєкта без його співвіднесення із субєктом також малопродуктивне, як і вивчення субєкта без його співвіднесення з обєктом. Безумовною продуктивністю володіє, якщо можна так висловитися, «субєкт-орієнтований» обєкт або «обєкт-орієнтований» субєкт. У класичній філософії основна увага надається другому, а в некласичній увага дослідника спрямована на перший. Тому твердої протиставленності між цими парадигмами немає.
3. Більше того, стає зрозумілим, що будь-які комбінації в цьому смислі здійснюються на одній методологічній основі - на основі відношення між буттям і його іншим. Родове значення відношення буття зі своїм іншим у багатьох філософських системах залишається незримою методологічною основою. Дослідники переважно вибудовують свої системи на осмисленні змісту понять «буття» і «інше буття», тобто на аналізі проявів буття і його іншого. Уже цього досить для підвищення можливості впадання в протиріччя. Найбільш близькі до виділення родової основи будь-якого філософського осмислення космологія Геракліта й онтологія Б. Спінози. У їхніх системах фактично сказане те, що доводить автор дисертації. І Геракліт, і тим більше Спіноза, окрім інших досягнень, інтуїтивно вловлювали, що саме розгляд буття й іншого буття як елементів однієї системи, у відволіканні від змісту цих понять і робить систему філософською. Власне, розуміння цього дозволяє знайти синтез між крайніми точками. Саме так зробили М. Гайдеґґер і Е. Гуссерль. Тільки в тому випадку, якщо зазначене відношення не присутнє у вченні, можна говорити, що вчення є нефілософським.
4. Можливий синтез, який ми використали у відношенні «субєкт - обєкт», можна застосувати й щодо інших категорій. Важливіше за все в цьому випадку зрозуміти сам принцип, на основі якого синтез стає принципово можливим. Цей принцип полягає в єдності і в той же час - протиставленості буття і його іншого, у тому, що буття має потребу в існуванні свого іншого не менше, ніж інше буття має потребу в самому бутті. Причому цю думку не повинне скасовувати розуміння того, що діалектичне протиріччя між буттям і його іншим припускає, що буття є сильнішим елементом системи, воно - суще, існуюче за допомогою себе, а його інше - суще, існуюче за допомогою іншого (буття).
5. Принципова можливість синтезу між буттям і його іншим є для дослідника найсерйознішим методологічним інструментом, що дозволяє ефективніше вирішувати проблеми, які виникають у суспільній практиці. Для цього необхідно в реальному протиріччі виділити що саме є буттям, а що - його іншим. Та частина, що містить у собі сутність явища або процесу, або лежить ближче до сутності, умовно може бути названа «буттям», та ж, яка сутності не містить - «іншим буття». Уже з однієї цієї попередньої «розмітки» стане видно, що деякі речі сутності в собі не містять, але відсилають до іншого, ніж вони, тобто, є іншим буття. Далі зясування того, до чого саме відсилає інше буття (тобто, що є буттям) і того, що в бутті викликає необхідність існування саме такого іншого, дозволить здійснити можливий синтез, розвязати проблему.
6. Згадана методологічна невизначеність сучасного філософського знання обмежена все-таки сутністю, смислом системи (як би ми не мислили ці поняття) і методологічними підставами, які розробляли філософи протягом більше двох з половиною тисяч років. Можна сказати, що подібно музикантові, який не може вийти за межі семи нот без того, щоб не перестати бути музикантом, філософ не здатний вийти за межі відношення буття зі своїм іншим, якщо він залишається філософом.
2. Шамша И.В. Понимание бытия в экзистенциализме Мартина Хайдеггера / И.В. Шамша // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2007. - №1 (19). - С. 135-144.
3. Шамша І.В. Категорія буття у філософії Парменіда / І.В. Шамша // Мультіверсум. - 2008. - №72. - С. 156-167.
4. Шамша І.В. Розуміння буття у філософії Боеція / І.В. Шамша // Мультіверсум. - 2008. - №73. - С. 203-212.
5. Ивакин А.А. Бытие философии и философия бытия / А.А. Ивакин, И.В. Шамша // Наукове пізнання: методологія та технологія. - 2007. - №2 (20). - С. 59-66. - (Серія: Філософія, соціологія, політологія).
6. Шамша І.В. Розуміння буття в феноменології Гуссерля / І.В. Шамша // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. Випуск 29. - Одеса: Юридична література, 2006. - С. 113-116.
7. Шамша І.В. Поняття правової реальності / І.В. Шамша // Матеріали ІІІ Всеукраїнської наукової конференції молодих науковців, аспірантів і студентів «Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави», присвяченої памяті видатних вчених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Сурілова, В.О. Копєйчикова / Відп. ред. Ю.М. Оборотов. - Одеса: Юридична література, 2005. - С. 49-53.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
