Публіцистика як породження та продукт політичної діяльності. Оригінальна точка зору на питання людського прогресу та гуманізму щодо обстоювання прав одиниць на свою суверенність - одна зі специфічних особливостей публіцистичних творів Івана Франка.
Своєрідність цього виду творчості ще й у тому що справжній публіцист будь-які життєві питання - і цим вона відрізняється від „чистої” науки - розглядає під політичним кутом зору бачить суспільно-політичний філософський людинознавчий аспект найрізноманітніших явищ. Ось чому на наше глибоке переконання без наукового вивчення багатої публіцистики письменника хоча б на рівні сучасного осмислення його лірики епосу драматургії фольклористики літературно-художньої та естетичної думки потужна творча планета під назвою „Франко” не постане у всій своїй величі взаємозвязаності а відтак у неповторній ролі у процесі національно-політичного усвідомлення українства. На жаль практично все написане у радянських підцензурних умовах стосовно його філософсько-політичних поглядів було напівправдою а вона як відомо є найвишуканішим видом брехні. Грицак який написав у книжці про політичні погляди письменника: „За все своє життя Франко був і драгоманівцем і марксистом і фабіанцем і радикалом і націонал-демократом. Звідси ключова ідея його життя останніх десятиліть яку він обстоює у багатьох листах і насамперед у публіцистичних творах яка у кількох словах була сформульована на порозі ХХ ст.: „...синтезом усіх ідеальних змагань будовою до якої повинна йти всі цеглини буде ідеал повного нічим не вязаного і не обмежуваного... життя і розвою нації.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
