Відмінність знарядь і засобів вчинення злочину від предмета складу злочину - Курсовая работа

Вступ злочин знаряддя розслідування Кримінальне право України, як самостійна галузь права, визначає злочин, як кримінально-протиправне суспільно-небезпечне винне діяння, вчинене суб’єктом, до складу якого, як основні ознаки, входить наявність предмета (в об’єктові складу злочину) та знаряддя і засобів вчинення злочину (що включає об’єктивна сторона складу злочину). Законодавство, зокрема Кримінальний Кодекс України (далі - КК), не дає визначення знаряддя, засобів та предмету, що входять до складу злочину, тому вони знаходять своє відображення у теорії кримінального права України, а саме у думках вчених, які нерідко розходяться. Ускладнює роботу правоохоронців і той факт, що визначення знаряддя і засобів вчинення злочину та предмету складу злочину не зазначає у своїх постановах Пленум Верховного Суду України, нормативні акти якого, хоч і носять рекомендаційний характер, проте до яких часто звертаються правники у своїй діяльності. У слідчій та судовій практиці викликає складнощі вирішення питання щодо відмежування предмета від знарядь і засобів вчинення злочину, а, отже, - про долю речових доказів у кримінальній справі (ст. 81 Кримінально-процесуального кодексу України - далі КПК. До таких ознак відносяться: 1) злочин - це діяння, тобто певна вольова поведінка (вчинок) особи, яка може проявлятися у формі дії (активна поведінка) або бездіяльності (пасивна поведінка); 2) злочин - це суспільно небезпечне діяння, тобто діяння, яке заподіяло або створювало реальну загрозу заподіяння істотної шкоди тим суспільним відносинам, які поставлені під охорону Закону про кримінальну відповідальність; 3) злочин - це кримінально протиправне діяння, тобто таке, яке на час його вчинення чинним на той час КК визнавалося злочином; 4) злочин - це винне діяння (стт. Так, теорія кримінального права дає наступне визначення об’єктивної сторони складу злочину, визначаючи її як «сукупність передбачених законом про кримінальну відповідальність ознак, які характеризують зовнішній прояв суспільно небезпечного діяння, що посягає на об’єкти кримінально-правової охорони, а також об’єктивні умови цього посягання». Аналогічно визначення поняття об’єктивної сторони складу злочину зазначає М.І.Панов: «об’єктивна сторона складу злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинення злочину». Посилаючись на судову практику, стосовно даного факту Верховний Суд України вирішував питання кримінальної відповідальності громадянина К. у справі про перекваліфікацію дій винного з ч.1 ст.115 КК умисне вбивство на п.4 ч.2 ст.115 КК умисне вбивство вчинене з особливою жорстокістю, за наступних обставин: 18 жовтня 2002р. Ш. у своєму будинку під час вживання разом із Ж. та К. спиртних напоїв умисно вдарив останнього рукою в обличчя. Відповідно до обставин справи 30 червня 2000 р., приблизно об 11-й годині 30 хвилин, Л., упевнившись у тому, що неповнолітня С.О. знаходиться вдома одна, озброївся газобалонним пневматичним пістолетом і, взявши сумку, приїхав до будинку, де вона мешкала, з метою вчинення розбійного нападу на неї і заволодіння майном подружжя С-чів.