Віддалені результати пневмонектомії у хворих на туберкульоз та неспецифічні захворювання легень у термін понад 20 років після операції (клініко–функціональна характеристика) - Автореферат

Єдиним радикальним хірургічним втручанням при таких формах легеневих захворювань, особливо в умовах сучасної епідемії туберкульозу, була і залишається пневмонектомія - операція, органовидаляючий характер якої потребує проведення у післяопераційному періоді реабілітаційних заходів, що мають охоплювати не тільки зону виконаного втручання, але й суміжні з оперованим гемітораксом органи (Бартусевичене А.С., 1989; Наумов В.Н. з співавт., 1998). Частота використання пневмонектомії на сучасному етапі розвитку легеневої хірургії значна і варіює від 13,8 % до 21,8 % у різних вікових групах, а серед дітей та підлітків відсоток використання пневмонектомії досягає 18,2 % (Кариев Г.М. с соавт., 1988; Огай И.В. с соавт., 1993). Дана обставина обумовлює необхідність зясувати сутність та характер анатомофізіологічних та функціональних змін, що виникають в організмі хворих після пневмонектомії у віддаленому післяопераційному періоді, терміни їх виникнення, їх вплив на рівень якості життя та визначення можливості зменшення негативних наслідків резекції легені (Blyth D. et al. Цілеспрямовані дослідження клініко-функціонального статусу осіб, що перенесли пневмонектомію, які можна використати для розробки заходів профілактики негативних наслідків видалення легені досі не проводилися. Засоби діагностики були спрямовані на повне та всебічне визначення клініко-функціонального стану, та якості життя осіб, що перенесли пневмонектомію з приводу туберкульозу, або ХНЗЛ у віддаленому післяопераційному періоді, та на визначення впливу заходів профілактики постпневмонектомічного синдрому.Характеристики грижі межистіння (ГМ), що утворилася у 74 хворих у віддаленому післяопераційному періоді після пневмонектомії, наведені в табл. Функціональну здатність легеневої тканини єдиної легені в цілому та легеневої тканини, що складає ГМ, було визначено за допомогою двофазної томореспіраторної проби (ДТРП), яка дозволила оцінити ступінь спроможності легеневої тканини за допомогою визначення її прозорості на вдиху та видиху та рухливості відповідного купола діафрагми. Реактивація туберкульозу в єдиній легені протягом понад 20 років після пневмонектомії спостерігалася у 6 (6,4 %) хворих: у 2 з них на 26 році після операції, у 3 - через 30 років і у 1 пацієнта - через 40 років. Важливо відзначити, що більшість хворих з великими верхніми ГМ, за показниками ФЗД, перебували серед хворих другої та третьої груп - 39 (68,4 %) та 2 (3,5 %) осіб відповідно. Вивчення радіоізотопної сцинтіграфії (РС) єдиної легені у 40 хворих дозволило виявити характерні особливості оперованого гемітораксу після пневмонектомії у віддаленому післяопераційному періоді: розміри та форма сформованої ГМ чітко визначаються на РС-зображенні; висока функціональна спроможність легеневої тканини, що складає ГМ відповідає РС-зображенню високої контрастності; найбільш істотне зниження відносної перфузії відзначається в зоні переміщеного 3-го сегмента легені, що залишилася.Порушення функції органів травної системи, опорно-рухомого апарату, що спостерігалися у 83,3 % та 61,7 % обстежених осіб відповідно, не чинили істотного впливу на загальне здоровя і якість життя. Грижу межистіння діагностовано у 81,1 % обстежених; істинна емфізема легеневої паренхіми, що формувала грижу, відзначена у 58,2 % хворих; істинна емфізема ділянок легені, що не входили у грижу межистіння, спостерігалася тільки у 24,1 % осіб. Виявлена пряма залежність між випадками виникнення початкових стадій гриж межистіння у ранньому післяопераційному періоді - 82,6 % та кількістю гриж межистіння у віддаленому післяопераційному періоді - 81,1 %, що дозволяє вважати ранній післяопераційний період початком відліку у формуванні гриж межистіння. Єдина легеня забезпечує адекватний для повсякденної життєдіяльності газообмін: 55,1 % оперованих осіб мали вентиляційні показники вище 50 % від належної величини для двох легень; у 36,5 % обстежених осіб показники ФЗД були менше 50 % від належної величини і відповідали стану субкомпенсації. У клінічно компенсованих спостереженнях осіб, що перенесли пневмонектомію у термін понад 20 років, наявність електрокардіографічних ознак гіпертрофії міокарда правого шлуночку у 11,7 % хворих, ознак легеневої гіпертензії у 16,4 % хворих засвідчила наявність прихованої легенево-серцевої недостатності і необхідність диспансерного спостереження та проведення профілактики розвитку легеневого серця.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове рішення наукового завдання - підвищення ефективності пневмонектомії, виконаної з приводу туберкульозу, або ХНЗЛ, за рахунок виділення клініко-функціональних складових постпневмонектомічного синдрому та розробки на їхній основі методів його профілактики.

1. Задовільні клініко-функціональні результати пневмонектомії через 20 і більше років виявлені у 91,6 % обстежених; незадовільні результати - у 8,4 %; останні визначалися декомпенсованою легенево-серцевою недостатністю.

2. Порушення функції органів травної системи, опорно-рухомого апарату, що спостерігалися у 83,3 % та 61,7 % обстежених осіб відповідно, не чинили істотного впливу на загальне здоровя і якість життя.

3. Грижу межистіння діагностовано у 81,1 % обстежених; істинна емфізема легеневої паренхіми, що формувала грижу, відзначена у 58,2 % хворих; істинна емфізема ділянок легені, що не входили у грижу межистіння, спостерігалася тільки у 24,1 % осіб.

4. Виявлена пряма залежність між випадками виникнення початкових стадій гриж межистіння у ранньому післяопераційному періоді - 82,6 % та кількістю гриж межистіння у віддаленому післяопераційному періоді - 81,1 %, що дозволяє вважати ранній післяопераційний період початком відліку у формуванні гриж межистіння.

5. Єдина легеня забезпечує адекватний для повсякденної життєдіяльності газообмін: 55,1 % оперованих осіб мали вентиляційні показники вище 50 % від належної величини для двох легень; у 36,5 % обстежених осіб показники ФЗД були менше 50 % від належної величини і відповідали стану субкомпенсації. Остання група хворих на 79,4 % складалася з хворих з великими верхніми грижами межистіння. Зниження показників функції зовнішнього дихання нижче 40 % від належної величини відзначено у 8,4 % пацієнтів; виявлено їх звязок з виниклими у ранньому післяопераційному періоді інтра- і післяопераційними ускладненнями.

6. У клінічно компенсованих спостереженнях осіб, що перенесли пневмонектомію у термін понад 20 років, наявність електрокардіографічних ознак гіпертрофії міокарда правого шлуночку у 11,7 % хворих, ознак легеневої гіпертензії у 16,4 % хворих засвідчила наявність прихованої легенево-серцевої недостатності і необхідність диспансерного спостереження та проведення профілактики розвитку легеневого серця.

7. Анатомічні зміни положення вісцеральних органів і кістково-реберного каркаса грудної клітини у віддаленому післяопераційному періоді після пневмонектомії представлені: зміщенням серця і магістральних судин у 27,1 % обстежених осіб; зміщенням та ахалазією стравоходу у 75,0 % та 12,5 % хворих відповідно; дивертикулами - у 10,4 % хворих; переміщенням шлунка із черевної порожнини у бік оперованого гемітораксу - у 14,6 %; значним сколіозом - у 12,1%; деформацією ребер, патологічно високим стоянням купола діафрагми - у 19,6 % обстежених.

8. Загальне зниження якості життя обстежених хворих визначалося зниженням фізичних і психоемоційних показників, у порівнянні зі здоровими людьми, на 49,8 % і на 37,9 % відповідно; більший психоемоційний комфорт відзначався в осіб інтелектуальної праці, підвищуючи середнє значення загальної якості життя до показника 34,5 у.о. ± 5,9 у.о. при відповідній величині 26,9 у.о. ± 4,1 у.о. в осіб, зайнятих фізичною працею.

9. Зведення до мінімуму обставин що викликають фізичний дискомфорт, у хворих що перенесли пневмонектомію дозволяє досягнути задовільної загальної якості життя в цілому, за рахунок оптимальної організації побутової сфери.

10. Запропонований комплекс заходів, виконаний у ранньому післяопераційному періоді по профілактиці негативних проявів постпневмонектомічного синдрому, дозволяє зменшити: частоту виникнення гриж межистіння - на 24,5 %; випадків високого стояння діафрагми - на 10,1 %; зміщення стравоходу - на 4,3 %; зміщення шлунку й випадків виникнення пептичної виразки -на 10,4 % на 4,3 % відповідно.

1. Гейнц В.Т., Радіонов Б.В., Калабуха І.А. Клініко-функціональна характеристика дихальної системи хворих, що перенесли пневмонектомію з приводу туберкульозу та хронічних неспецифічних захворювань легень у віддаленому періоді після операції // Укр. пульмонологічний журн. - 2002. - № 4. - С. 61 - 64.

2. Гейнц В.Т., Калабуха І.А., Радіонов Б.В., Хмель О.В. Загальна якість життя хворих у віддаленому періоді після пневмонектомії виконаної з приводу туберкульозу, або ХНЗЛ // Укр. пульмонологічний. журн. - 2003. - №2. - С. 143.

3. Гейнц В.Т., Калабуха І.А. Клініко-функціональна характеристика хворих у віддалені строки після виконання пневмонектомії з ускладненим перебігом післяопераційного періоду // Клінічна хірургія. - 2003. - № 9. - С. 28 - 31.

4. Гейнц В.Т. Клініко-функціональна характеристика травної та кісткової систем у віддаленому періоді після пневмонектомії з приводу туберкульозу, або хронічного неспецифічного захворювання легень // Клінічна хірургія. - 2003. - № 12. - С. 29 - 32.

5. Пат. Україна, МПК - 7 А61В17/00. Спосіб профілактики гриж межистіння після однобічної пневмонектомії у хворих на туберкульоз та хронічні неспецифічні захворювання легень / Б.В. Радіонов, І.А. Калабуха, Ю.Ф. Савенков, О.В. Хмель, В.Т.Гейнц. Ї № 58334 А; Заявл. 27.11.2002.; Опубл. 15.07.2003; Бюл. № 7. - с 4.23.

6. Пат. Україна, МПК - 7 А61В1/00. Спосіб профілактики зміщення органів черевної порожнини після однобічної пневмонектомії у хворих на туберкульоз та хронічні неспецифічні захворювання легень / Б.В. Радіонов, І.А. Калабуха, Ю.Ф. Савенков, О.В. Хмель, В.Т.Гейнц. Ї № 58335 А; Заявл. 27.11.2002.; Опубл. 15.07.2003; Бюл. № 7. - с 4.23.

7. Гейнц В.Т., Калабуха І.А. Клініко-функціональна характеристика хворих похилого віку, що перенесли пневмонектомію з приводу туберкульозу, та ХНЗЛ у віддаленому періоді // Тези доповідей IV Української конференції молодих вчених, присвяченої памяті академіка В.В. Фролькіса. - Київ, 2003. - С. 57 - 58.

8. Гейнц В.Т., Калабуха І.А., Радіонов Б.В., Хмель О.В., Волошин Я.М., Поліщук В.В. Компенсаторні процеси організму пацієнтів у віддаленому післяопераційному періоді після пневмонектомії, виконаної з приводу туберкульозу або ХНЗЛ // Тези доповідей науково-практичній конференції “Актуальні проблеми клінічної пульмонології“. - Київ: Поліум. - 2003. - С. 30 - 31.

9. Радионов Б.В., Калабуха И.А., Гейнц В.Т. Причины неудовлетворительных результатов и резервы повышения эффективности хирургического лечения больных химиорезистентным туберкулезом легких // Збірник статей науково-практичної конференції присвяченої 40-річчю відкриття відділення торакальної хірургії в Херсонський області. - Херсон: Стар. - 2003. - С. 142 - 145.