Віддієслівні іменники української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті - Автореферат

Своєрідну групу похідної лексики становлять девербативи-іменники, в ономасіологічній структурі яких поєднуються певні концептуальні ознаки двох протилежних лексико-граматичних класів слів - дієслова й іменника. Як номінативний клас віддієслівні іменники української мови були предметом дослідження в ракурсі засобів словотворення та словотворчих типів (М. В. Однак проблема закономірностей мотивації цього класу слів у проекції на структури знань про позначене залишається дискусійною, хоч її розвязання може поглибити знання про ономасіологічну взаємодію іменника й дієслова, специфіку транспозиційного типу похідності та про когнітивне підґрунтя номінативних процесів у цілому. Дисертацію виконано в ракурсі нової інтегративної галузі мовознавства - когнітивної ономасіології, завданнями якої є дослідження когнітивно-ономасіологічного механізму породження найменувань, пояснення звязку ономасіологічної структури слова, його семантики зі структурами знань про обєкт номінації, аналіз мотиваційних особливостей номінативних одиниць (О. О. У когнітивній ономасіології мотивація трактується як наскрізна в процесі творення номінативної одиниці лінгвопсихоментальна операція встановлення семантичної та формальної залежності між мотиватором і похідною номінативною одиницею (мотивованим знаком) на підставі звязків різних компонентів структури знань про позначуване в етнічній свідомості (О. О.У першому розділі "Теоретичні засади когнітивно-ономасіологічного аналізу віддієслівних іменників" розглянуто проблеми віддієслівно-іменникової деривації в сучасній лінгвістиці, описано етапи, принципи, методику когнітивно-ономасіологічного аналізу, встановлено особливості когнітивно-ономасіологічного механізму творення іменників від дієслів, проаналізовано різні концепції мотивації та підходи до її класифікації. Визначення напрямку похідності в парах "дієслово - іменник" потребує врахування діахронних мовних особливостей словотворення, закономірностей сучасної словотвірної системи української мови, а також специфіки когнітивно-ономасіологічного механізму позначення субстанції на підставі процесу. Установлення дериваційного напрямку в парах "дієслово - іменник" у периферійній зоні словотворчих полів здійснено з урахуванням кількох критеріїв : регулярності творення в українській мові префіксальних іменників від дієслів (К. Г. Кравченко) : помститися > помста, похвалити > похвала, а також субстантивів з абстрактним значенням від дієслів і дієслів від іменників із конкретним значенням : рости > ріст, слухати > слух, коса > косити, верх > вершити ; належності субстантивів до певного словотворчого типу, моделі за аналогією (наприклад, дієслова звучання на-а (ти) є твірними для абстрактних іменників із загальним значенням шуму, сформованих за допомогою суфікса-іт-) : бренькати > бренькіт, грюкати > грюкіт, наявності в дієслівних основах змертвілих іменникових суфіксів-в-,-г,-д-,-к-,-л-,-м-,-н-,-р-,-с-,-т-,-х-: віра > вірити, гомін > гомоніти, полон > полонити, світ > світити, чергування кінцевих приголосних основи : звук > звучати, туга > тужити, стилістичного навантаження лексем (мотивуючим визнаємо стилістично нейтральне слово): глузувати > глузи (розм.). З огляду на це мотивацію українських девербативів-іменників кваліфікуємо в дисертації як концептуальне переміщення від дієслова, що є позначенням предиката пропозиції чи його асоціата, до іменника як знака певного аргумента пропозиції.Когнітивно-ономасіологічне дослідження мотивації уможливлює поглиблення знань про ономасіологічні звязки дієслова й іменника та механізм позначення певного складника ситуації на основі предиката-мотиватора як центру цієї ситуації. Двоетапність когнітивно-ономасіологічного аналізу, що передбачає інтерпретацію ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначене, дає змогу встановити шлях від формування мотиваційної бази до вибору дієслова-мотиватора й утворення ономасіологічної структури віддієслівного іменника української мови. Пропозиційно-диктумний тип мотивації віддієслівних іменників української мови має три різновиди : предикатно-аргументний характеризується використанням певної предикатно-аргументної структури як мотиваційної бази найменування ; категорійний різновид передбачає поняттєво тотожний статус твірного й похідного в структурі знань про позначене ; гіпонімічний ґрунтується на виборі мотиватора, що позначає один із видових предикатів класу, представленого в структурі знань про позначене. Асоціативно-термінальна мотивація українських девербативів-іменників характеризується вибором дієслова-мотиватора метафоричного статусу на підставі аналогійних звязків з іншими концептуальними сферами свідомості, серед яких найбільш регулярною є донорська сфера людина, що репрезентує основний принцип метафоризації - антропоморфізм. Урахування специфіки механізмів метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників укра

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Головні наукові й практичні результати дослідження відображено в таких положеннях: 1. Мотивація девербативів-іменників сучасної української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті є лінгвопсихоментальною операцією встановлення семантичної та формальної залежності між дієсловом-мотиватором і похідним субстантивом на підставі звязків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості. Когнітивно-ономасіологічне дослідження мотивації уможливлює поглиблення знань про ономасіологічні звязки дієслова й іменника та механізм позначення певного складника ситуації на основі предиката-мотиватора як центру цієї ситуації.

2. Двоетапність когнітивно-ономасіологічного аналізу, що передбачає інтерпретацію ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначене, дає змогу встановити шлях від формування мотиваційної бази до вибору дієслова-мотиватора й утворення ономасіологічної структури віддієслівного іменника української мови.

3. Залежно від місця мотиватора-предиката в структурі знань про позначене, у масиві українських девербативів-іменників виокремлено три типи мотивації : пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну й модусну.

4. Пропозиційно-диктумна мотивація є найбільш поширеною. За загальним механізмом вона метонімічна, оскільки субстанційний складник ситуації означується на підставі суміжності з процесом, пойменованим дієсловом.

Пропозиційно-диктумний тип мотивації віддієслівних іменників української мови має три різновиди : предикатно-аргументний характеризується використанням певної предикатно-аргументної структури як мотиваційної бази найменування ; категорійний різновид передбачає поняттєво тотожний статус твірного й похідного в структурі знань про позначене ; гіпонімічний ґрунтується на виборі мотиватора, що позначає один із видових предикатів класу, представленого в структурі знань про позначене.

5. Асоціативно-термінальна мотивація українських девербативів-іменників характеризується вибором дієслова-мотиватора метафоричного статусу на підставі аналогійних звязків з іншими концептуальними сферами свідомості, серед яких найбільш регулярною є донорська сфера людина, що репрезентує основний принцип метафоризації - антропоморфізм. За загальним механізмом асоціативно-термінальна мотивація є метафоричною, тому що вибір знаків-мотиваторів відбувається за подібністю. Урахування специфіки механізмів метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.

6. Модусна мотивація відображає оцінно-емоційні властивості мотиватора, що переносяться на позначувану субстанцію. Цей тип мотивації не реалізується у віддієслівних іменниках української мови автономно, а поєднується з пропозиційно-диктумною та асоціативно-термінальною.

7. Тип і різновид мотивації віддієслівних іменників-полісемантів визначається для кожного їхнього значення. У когнітивно-ономасіологічному аспекті системні звязки між значеннями встановлюються на підставі мотиваційних особливостей. Урахування концептуальної проекції цих звязків уможливило виокремлення семантично зумовленої, ономасіологічно зумовленої та змішаної полісемії девербативів-іменників української мови.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Ярмоленко Г. А. Пропозитивна (метонімічна) мотивація nomina agentis у сучасній українській мові / Г. А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики : науковий збірник у 2 ч.- Черкаси, 2001. - Ч. 1. - С. 20-23.

2. Ярмоленко Г. А. Проблеми мотивації в науці / Г. А. Ярмоленко // Наукова спадщина професора С. В. Семчинського і сучасна філологія : зб. наук. праць у 2 ч. - К, 2001. - Ч. 2. - С. 608-611.

3. Ярмоленко Г. А. Категорійне значення виду в семантичній структурі nomina agentis / Г. А. Ярмоленко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2001. - Вип. 31. - С. 83-85.

4. Ярмоленко Г. А. Метонімічна мотивація девербативів: когнітивно-ономасіологічний аспект / Г. А. Ярмоленко // Гуманітарний вісник. Серія : Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць - Черкаси, 2001. - Число пяте. - С. 265-267.

5. Ярмоленко Г. А. Nomina actionis як носій регулярних метонімічних значень / Г. А. Ярмоленко // Південний архів. Філологічні науки: зб. наук. праць. - Херсон, 2001. - Вип. X. - С. 86-89.

6. Ярмоленко Г. А. Предикатно-аргументна мотивація агентивних девербативів (когнітивно-ономасіологічний аспект) / Г. А. Ярмоленко // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : Філолологічні науки. - Черкаси, 2003. - Вип. 44. - С. 82-89.

7. Ярмоленко Г. А. Структурно-метафорична мотивація українських віддієслівних іменників / Г. А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики : збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної наукової конференції. - Черкаси, 2005. - С. 251-253.

8. Ярмоленко Г. А. Критерії встановлення напрямку похідності в парах "дієслово - іменник" / Г. А. Ярмоленко // Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення. Збірник праць науково-практичних читань до 80-річчя Г. Р. Передрій. - Черкаси, 2005. - С. 306-309.

9. Ярмоленко Г. А. Асоціативно-термінальна мотивація девербативів-іменників / Г. А. Ярмоленко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2006. - Вип. 2. - С. 42-48.

10. Ярмоленко Г. А. Особливості мотивації віддієслівних іменників із вторинним метафоричним значенням / Г. А. Ярмоленко // Павло Гнатович Житецький і сучасна українська лінгвістика : зб. матер. Всеукр. наук. конф. - Черкаси, 2007. - С. 155-161.

11. Ярмоленко Г. А. Особливості мотивації віддієслівних іменників-полісемантів / Г. А. Ярмоленко // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького; відп. ред. Г. І. Мартинова. - Черкаси, 2007. - Вип. 4. - С. 65-71.