Естетизм як органічне явище західноєвропейської культури на певному історичному етапі. Історія прищеплення до російської культури дендістських та естетських ідей. Механізми виникнення і втілення літературної моди на Уайльда в епоху Срібного віку.
При низкой оригинальности работы "Від О. Уайльда до І. Северяніна: доля європейського естетизму", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Аналіз природи творчості Уайльда і Северяніна сприяв вивченню долі європейського естетизму - тенденції, що виразила можливість «само-достатності» мистецтва. Естетизм як очевидний феномен досліджений лише на матеріалі західних літератур (здебільшого англійської); опанування естетських ідей російською літературою поки що залишається поза увагою літературознавчої науки. У 50-ті роки була запропонована методика аналізу Уайльда в стилістичному ракурсі, на рівні особливого мовного Gestaltung (A. У 70-80-ті роки акцентується точка зору на естетизм як на багатоскладовий специфічний соціокультурний феномен (R. У радянському літературознавстві 50-тих років естетизм не виокремлювався із потоку «декадентських» віянь Європи (І.У підрозділі «Самовизначення категорії прекрасного» розглядається еволюція європейських уявлень про прекрасне та їх звязок з розвитком особистого начала в мистецтві. Визначення титанічного єства художника відкриває йому можливість виходу за межі традиційної християнської моралі і певною мірою звільняє прекрасне з-під влади етичної нормативності. Естетизм кінця XIX століття мобілізує накопичені смисли прекрасного, проголошуючи його культ і позбуваючись етичного аспекту та прокламуючи індивідуалістську вседозволеність. У третьому підрозділі «Англійський естетизм другої половини XIX ст.» відтворюється «естетська» ситуація, що склалася в Англії на час виходу Уайльда на літературну арену. У другому підрозділі «Уайльд в російській критиці» аналізується поетапне засвоєння уайльдівського надбання як естетської квінтесенції російською літературою на рубежі XIX-XX ст. у часовому відрізку з 1892 року до початку 1910 років, тобто від часу загострення до згасання інтересу до Уайльда.Результати аналізу переконують в тому, що ассо-сонет є не прикладом оспівування вождя англійських естетів, а поетичним витвором у формі іронічної гри з популярними стереотипами, що побутували у свідомості читацького загалу того часу. Гіпертрофована велич естетського генія, введення в текст елементів з очевидним протиріччям щодо вимог естетського стилю дають підстави вважати цей «гімн Уайльду» нещирим, хоча іронія майстерно завуальована версифікаційною оригінальністю російського поета. Організуючи своє життя Уайльд планомірно реалізує провідний дендістський принцип бути «неприродним» і шукати насолоди. При цьому створюється парадоксальна ситуація: Уайльд зі всією відповідальністю і щирістю пропонує «мистецтво неправди» і всерйоз влаштовує свою долю за законами публічної вистави. Северянін, як здається, в цьому пункті солідарний з Уайльдом: він цінує в мистецтві перш за все вишуканість, створив свій неповторний стиль і ввійшов в історію літератури саме завдячуючи неординарності форми своїх поезій.
План
Основний зміст дисертації
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
