Виявлення семантичних та формальних властивостей одиниць відіменного суфіксального словотвору дієслів староукраїнської мови. Установлення найтиповіших словотвірних типів дієслівної системи шляхом її класифікації за формальними та семантичним показниками.
Аннотация к работе
Українські дієслова творилися й продовжують творитися на основі вже наявних у мові ресурсів, що виявляється насамперед у залученні різних лексико-семантичних класів слів до актів творення нових дієслівних дериватів. Міжкатегорійний словотвірний акт, у якому вихідною одиницею виступає іменна частина мови, а похідною - дієслово, є унікальним мовним явищем, оскільки для нього характерна кардинальна семантична трансформація: значення субстантивності трансформується у значення процесуальності. Словотвір дієслів багато разів ставав предметом досліджень в українському мовознавстві: зазнали опрацювання майже всі структурно-семантичні групи суфіксальних дієслів сучасної української літературної мови (праці К.Г. Вивченню історії словотвору окремих частин мови присвячено низку як загальних досліджень, так і окремих розвідок з історії словотворчих формантів. Тому особливої актуальності набули питання творення дієслів на різних етапах розвитку мови, зокрема в якому напрямі та яким чином відбувався розвиток дієслівної системи, які закономірності цього процесу тощо.У першому розділі “Особливості організації словотвірних відношень і шляхи їхнього дослідження” розглянуто різні концепції та погляди вчених на напрямки мотивації міжкатегорійних утворень, зокрема критерії виділення відіменних дієслів та принципи розмежування похідних і непохідних дериватів, а також запропоновано власне розуміння цих явищ, яке в загальному базується на вченні А.Мейє про словотвірну співвіднесеність, оскільки в окремих словотвірних парах дієслово - непохідний (безсуфіксний) іменник можливі взаємно однозначні відношення: дума - думати, слава - славити, хвала - хвалити, шумъ - шумhти тощо. Як бачимо, іменник гроза, що структурно мотивує дієслово грозити, у сучасній українській мові залишився поза сферою мотивації, пор. також деривати громити “розгромлювати, чинити погроми” та бурити “підбурювати”, важитися “вагатися, бути невпевненим у чомусь”, ворожити “займатися ворожінням”, утворені від іменників громъ, буря, вага, ворог тощо. Виявлені у староукраїнській мові деадєктиви формували два підтипи утворень: 1) дієслова, що вказували на дію, характерну для того, хто має ознаку, названу мотиватором (бридкий “гидкий, некрасивий” - бридити “відчувати огиду до кого-, чого-небудь”, гордый - гордити “ставитися до кого-, чого-небудь з погордою”, мудрый - мудрити “мудрувати”, твердый - твердити “стверджувати”, щедрый - щедрити “роздаровувати”), 2) дієслова зі словотвірним значенням “наділяти ознакою” (богатый - богатити “збагачувати”, горший “гірший” - горшити “подавати поганий приклад, згіршувати”, гострый - гострити, густый - густити “згущувати”, давный - давнити, тhсный - тhснити “утискати”). Виявлені деномінативи дії утворювали кілька структурно-семантичних підтипів: 1) дієслова дії з акцентуванням знаряддя (вhнокъ - вhнчати, печать - печатати “друкувати”; “скріплювати печаткою”, путо “вузол” - путати “безладно переплітати”, стрhла - стрhляти), 2) деривати зі значенням “робити, спричиняти, викликати чи проявляти те, на що вказує передсуфіксальна частина дієслова” (вон# “запах” - вон#ти “мати запах, смердіти”, грижа “журба, турбота” - грижати “піклуватися; журитися, турбуватися”, слыхъ - слыхати “чути”), 3) дієслова зі значенням “бути кимсь, ставати кимсь, перебувати у певних стосунках із кимсь” (братъ - братати “вступати в тісні дружні стосунки”, сватъ - сватати), 4) дієслова зі значенням “споживати їжу в різний час доби” (снhдь “їжа” - снhдати “їсти”, wбhдъ - wбhдати “їсти обід”). Безумовно, в сучасній українській мові серед відіменникових дієслів побутують лексеми зі звуковим комплексом-нича-: деривати, у яких суфікс-а-виступає після іменникових основ, що закінчуються на-ник (посередни[к/ч]-а(ти), суперни[к/ч]-а(ти)) та дієслова, які словотвірно співвідносяться з іменниками без суфікса-ник (дипломатничати, фігляр-ничати) тощо.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
1. Neiaioa?? a??ne?a c noo?enii -a- (-#-) o noa?ioe?a?inue?e iia? XIV - XVIII no. (a?anoanoaioeai? aa?eaaoe) // Aeooaeui? i?iaeaie oe?a?inueiai neiaioai?o / Ca ?aa. A. ??auoea. - ?aaii-O?aie?anue: Ieae, 2002. - N. 423 - 440.
2. Aieea ?ioa?iao?iiaeuieo eiiiiiaio?a ia oi?ioaaiiy a??ne?aii? oa?i?iinenoaie noa?ioe?a?inuei? iiae // Oe?a?inuea oa?i?iieia?y ? no?ani?nou: Ca??iee iaoeiaeo i?aou. - E.: EIAO, 2001. - Aei. IV. - N. 109 - 111.