Виявлення семантичних та формальних властивостей одиниць відіменного суфіксального словотвору дієслів староукраїнської мови. Установлення найтиповіших словотвірних типів дієслівної системи шляхом її класифікації за формальними та семантичним показниками.
При низкой оригинальности работы "Відіменний суфіксальний словотвір дієслів у староукраїнській мові XIV–XVIII ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Українські дієслова творилися й продовжують творитися на основі вже наявних у мові ресурсів, що виявляється насамперед у залученні різних лексико-семантичних класів слів до актів творення нових дієслівних дериватів. Міжкатегорійний словотвірний акт, у якому вихідною одиницею виступає іменна частина мови, а похідною - дієслово, є унікальним мовним явищем, оскільки для нього характерна кардинальна семантична трансформація: значення субстантивності трансформується у значення процесуальності. Словотвір дієслів багато разів ставав предметом досліджень в українському мовознавстві: зазнали опрацювання майже всі структурно-семантичні групи суфіксальних дієслів сучасної української літературної мови (праці К.Г. Вивченню історії словотвору окремих частин мови присвячено низку як загальних досліджень, так і окремих розвідок з історії словотворчих формантів. Тому особливої актуальності набули питання творення дієслів на різних етапах розвитку мови, зокрема в якому напрямі та яким чином відбувався розвиток дієслівної системи, які закономірності цього процесу тощо.У першому розділі “Особливості організації словотвірних відношень і шляхи їхнього дослідження” розглянуто різні концепції та погляди вчених на напрямки мотивації міжкатегорійних утворень, зокрема критерії виділення відіменних дієслів та принципи розмежування похідних і непохідних дериватів, а також запропоновано власне розуміння цих явищ, яке в загальному базується на вченні А.Мейє про словотвірну співвіднесеність, оскільки в окремих словотвірних парах дієслово - непохідний (безсуфіксний) іменник можливі взаємно однозначні відношення: дума - думати, слава - славити, хвала - хвалити, шумъ - шумhти тощо. Як бачимо, іменник гроза, що структурно мотивує дієслово грозити, у сучасній українській мові залишився поза сферою мотивації, пор. також деривати громити “розгромлювати, чинити погроми” та бурити “підбурювати”, важитися “вагатися, бути невпевненим у чомусь”, ворожити “займатися ворожінням”, утворені від іменників громъ, буря, вага, ворог тощо. Виявлені у староукраїнській мові деадєктиви формували два підтипи утворень: 1) дієслова, що вказували на дію, характерну для того, хто має ознаку, названу мотиватором (бридкий “гидкий, некрасивий” - бридити “відчувати огиду до кого-, чого-небудь”, гордый - гордити “ставитися до кого-, чого-небудь з погордою”, мудрый - мудрити “мудрувати”, твердый - твердити “стверджувати”, щедрый - щедрити “роздаровувати”), 2) дієслова зі словотвірним значенням “наділяти ознакою” (богатый - богатити “збагачувати”, горший “гірший” - горшити “подавати поганий приклад, згіршувати”, гострый - гострити, густый - густити “згущувати”, давный - давнити, тhсный - тhснити “утискати”). Виявлені деномінативи дії утворювали кілька структурно-семантичних підтипів: 1) дієслова дії з акцентуванням знаряддя (вhнокъ - вhнчати, печать - печатати “друкувати”; “скріплювати печаткою”, путо “вузол” - путати “безладно переплітати”, стрhла - стрhляти), 2) деривати зі значенням “робити, спричиняти, викликати чи проявляти те, на що вказує передсуфіксальна частина дієслова” (вон# “запах” - вон#ти “мати запах, смердіти”, грижа “журба, турбота” - грижати “піклуватися; журитися, турбуватися”, слыхъ - слыхати “чути”), 3) дієслова зі значенням “бути кимсь, ставати кимсь, перебувати у певних стосунках із кимсь” (братъ - братати “вступати в тісні дружні стосунки”, сватъ - сватати), 4) дієслова зі значенням “споживати їжу в різний час доби” (снhдь “їжа” - снhдати “їсти”, wбhдъ - wбhдати “їсти обід”). Безумовно, в сучасній українській мові серед відіменникових дієслів побутують лексеми зі звуковим комплексом-нича-: деривати, у яких суфікс-а-виступає після іменникових основ, що закінчуються на-ник (посередни[к/ч]-а(ти), суперни[к/ч]-а(ти)) та дієслова, які словотвірно співвідносяться з іменниками без суфікса-ник (дипломатничати, фігляр-ничати) тощо.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Список литературы
1. Neiaioa?? a??ne?a c noo?enii -a- (-#-) o noa?ioe?a?inue?e iia? XIV - XVIII no. (a?anoanoaioeai? aa?eaaoe) // Aeooaeui? i?iaeaie oe?a?inueiai neiaioai?o / Ca ?aa. A. ??auoea. - ?aaii-O?aie?anue: Ieae, 2002. - N. 423 - 440.
2. Aieea ?ioa?iao?iiaeuieo eiiiiiaio?a ia oi?ioaaiiy a??ne?aii? oa?i?iinenoaie noa?ioe?a?inuei? iiae // Oe?a?inuea oa?i?iieia?y ? no?ani?nou: Ca??iee iaoeiaeo i?aou. - E.: EIAO, 2001. - Aei. IV. - N. 109 - 111.
