Узгодження еколого-економічних інтересів у системі управління природокористуванням - Автореферат

Узгодження еколого-економічних інтересів у системі управління природокористуваннямФормування в Україні соціально-економічної моделі, зорієнтованої на сталий розвиток, вимагає реформування системи управління природокористуванням. Необхідною умовою реалізації ефективної політики управління природокористуванням є теоретичні дослідження закономірностей та напрямів трансформації економічних відносин, що у сучасних умовах формуються як результат взаємодії економічних та екологічних процесів і проявляються як еколого-економічні інтереси. Теоретичне та практичне значення питань формування системи управління природокористуванням, зорієнтованої на узгодження еколого-економічних інтересів як у поточному періоді, так і довгостроковій перспективі, обумовили вибір теми, мети, завдань дослідження, визначили зміст та структуру дисертаційної роботи. Наукові результати дисертаційного дослідження увійшли до науково-дослідних робіт: «Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки України» (№ д/р 0106U008508), де автором викладено науково-методичні підходи до формування механізму довгострокового узгодження еколого-економічних інтересів; «Фінансовий механізм кредитно-інвестиційного забезпечення сталого еколого-економічного розвитку» (№д/р 0106U008510), де автором обґрунтовано підходи до оцінки індикаторів узгодженості еколого-економічних інтересів. викласти науково-методичні підходи до формування економічних індикаторів узгодженості еколого-економічних інтересів як теоретичної передумови удосконалення системи управління природокористуванням;У першому розділі «Аналіз теоретичних та методичних передумов узгодження еколого-економічних інтересів у сфері природокористування» досліджено сутність категорії «еколого-економічний інтерес», проаналізовано сучасні проблеми в управлінні природокористуванням. На основі аналізу та узагальнення теоретико-методичних підходів до управління природокористуванням у роботі доведено, що узгодження еколого-економічних інтересів необхідно розглядати як принцип, покладений в основу формування системи управління природокористуванням. Автором обґрунтовано, що система управління природокористуванням та система еколого-економічних інтересів обумовлюють одна одну: інтереси визначають характер та спрямованість управлінського впливу, а управління формує умови і характер відтворення такої системи інтересів. Отже, реалізація принципу узгодження еколого-економічних інтересів в управлінні природокористуванням потребує не лише розширення та удосконалення чинного інструментарію управління природокористуванням, а й зміни форм економічних відносин, формування умов, за яких би сучасне ринкове середовище сприймало завдання раціонального природокористування не лише як цільову настанову ззовні, а як внутрішню складову цільової функції виробництва. У другому розділі «Теоретико-методичні підходи до узгодження еколого-економічних інтересів як втілення принципів сталого розвитку» досліджено теоретичні, методологічні та методичні засади узгодження еколого-економічних інтересів.У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що полягає в удосконаленні науково-методичних підходів до управління природокористуванням на основі узгодження еколого-економічних інтересів. Формування системи еколого-економічних інтересів та їх узгодження мають розглядатися як передумова розроблення та реалізації політики екологізації суспільного виробництва та принцип управління природокористуванням, оскільки збалансування системи еколого-економічних інтересів (суспільних, колективних (групових) й особистих) шляхом створення відповідного економічного, правового, інституційного середовища є необхідною умовою раціоналізації еколого-економічних взаємодій. Принципи концепції сталого розвитку обумовлюють узгодження еколого-економічних інтересів у взаємозвязку поточного узгодження інтересів економічних субєктів (реалізація управлінських функцій, спрямована на мінімізацію негативних наслідків природокористування у межах одного покоління) та довгострокового (міжчасового, міжпоколінського) узгодження.

Основний зміст дисертаційного дослідження