Дослідження особливостей виникнення та розвитку народної демонології і міфоритуальної традиції східних слов’ян. Основні складові міфотворчого процесу, етапи формування народного світогляду та уявлень. Аналіз політики християнської церкви щодо язичників.
Курсова робота Уявлення стародавніх слов’ян Зміст Вступ І. Демонологічні уявлення та повір’я Висновки Список літератури та джерел Вступ В роботі ми будемо досліджувати народну демонологію і міфоритуальну традицію східних слов’ян. Актуальність роботи полягає в тому, що в ній розкривається найважливіші складові духовного життя слов’янського народу, їх вірування, повір’я, обрядовість. Це наукова і історична цінність, бо вони, на відміну від матеріальних цінностей, зазнають менше перекручень і фальсифікацій. Завдання роботи: - дати теоретичну характеристику міфам її складовим; - розглянути процес формування народних уявлень; - дослідити релігійні вірування, як результат міфотворення; - проаналізувати політику Християнської церкви щодо язичників; - розкрити особливості етнічних звичаїв; - охарактеризувати демонологічні вірування; - виявити основні проблемні питання і спробувати дати на них відповіді. Враховуючи актуальність даної роботи, її наукове значення, зважаючи на недостатній рівень її розробленості, спираючись на праці попередніх дослідників, ми поставили мету: дослідити міфо-ритуальну традицію та народну демонологію слов’ян. І коли дослідники починають розглядати ці питання, виникають природні труднощі, яких уникнути практично неможливо. І коли сучасні дослідники або просто студенти починають розглядати першоджерела, праці попередніх дослідників з одного і того ж питання, намагаються знайти правильні відповіді на питання, отримати об’єктивну інформацію, то хочемо ми цього чи ні, але виникає проблемне питання. Саме за часів Володимира, в період сформованої держави народ відчув язичницьку релігію як державну, офіційну і тому навіть за цей короткий строк в народній пам’яті як ніколи залишала багатюща уява про Богів, віра в них і в князя, як хоронителя релігії. В літописі говориться також про оплакування Перуна, коли його волокли до річки: «…оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення» [1.3; 48] З цих слів ми бачимо, що у населення були сильні вірування в своїх ідолів. Наступним, одним з найдавніших джерел можна назвати «Велесову книгу». Вона, не дивлячись на те що дуже релігійно забарвлена, бо написана, ймовірно, волхвом (жрецем), дає цінні, багатющі відомості про давніх слов’ян, про їх культуру, звичаї, вірування, історію з XX тис. до н.е. до IX ст. н.е. Написана, як вважають дослідники, Ягайло Ганом з роду Ганів Старгородських, в Новгороді -Великим, Сурове и Києві. В його праці «Історія» він описуючи війни Візантії надає дані про слов’ян, зокрема про головного Бога - «громовержця». Також відомості про культуру слов’ян нам дає візантійський імператор Маврикій (582- 602),[1.3; 57] історик, в своїй праці «Стратегія», зокрема про звичаї населення. Це свідчить, що на Русі ще сильною була язичницька віра. Також до найдавніших джерел можна віднести пам’ятники літератури, усної народної творчості, які донесли до нашого часу міфи та легенди, казки, звичаї і ритуали тощо. До них можна віднести відомого чеського історика Павла Йосефа Шафарика (1796 - 1861). Вже тільки з назв цих праць можна зробити висновок, наскільки новими починаннями були на той час праці вченого. Звертався він до української культури, літературної мови та фольклору. Т.Г Шевченко в посвяті «Шафарикові» (поема «Єретик») звертався до чеського і словацького філолога-славіста з такими словами : «Слава тобі, Любомудре, Чеху-слав’янине!. Відомий громадський і культурний діяч Тадей Розеславович Рильський (1841 - 1902), батько відомого поета Максима Рильського, також вніс свій внесок у вивченні цієї теми. В цій же статті він полемізує з українською школою «польських романтиків», які лише милуються Україною як землею красивих дівчат, русалок та молодикувати ніжно відданих Польщі козаків. Однією з найвідоміших, найзмістовніших є двотомна монографія видатного історика Б.О. Рибакова, академіка Російської Академії Наук, професора Московського державного університету ім.. М,В. Ломоносова, доктора історичних наук, почесного директора Інституту археології Академії Наук РФ, почесного доктора Краківського Ягелонського університету - «Язычество древней Руси» [2.15] і «Язычество древних славян» [2.16]. Аналізується походження богів, уявлення про світ і керуючими ним сил. Книга Велеса»[1.1], «Славянские Боги и Рождение Руси», «Славянская Астрология»[2.1]; Наталя Велецька - «Языческая символика славянских архаических ритуалов»[2.3], за цю книгу вона отримала медаль на Міжнародній книжковій виставці, до неї в радянських и зарубіжних наукових виданнях було опубліковано десять рецензій; Олекса Воропай (Німеччина, Англія) - «Звичаї нашого народу»[1.4], матеріал збирався на її Батьківщині - Україні; Всеволод Наулко - «Культура і побут населення України»[2.10]; Галина Лозко (народознавець)- «Коло Свароже: відродження традицій»[2.9]; Григорій Клочек - «Світ Велесової книги»[1.6]; Олексій Соболев (Росія) - «Мифология славян. Загробный мир по древнерусским представлениям»[2.17], а також Мирослав Попович ]; М. Б.О. Рибаков вважає, що до X ст. таким божес
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
