Дослідження уявлень про щастя в українській духовній культурі XVII століття. Особливості тлумачення поняття задоволення у проповідницькій спадщині Антонія Радивиловського. Можливість не гріховного земного задоволення прийнятного для християнина.
При низкой оригинальности работы "Уявлення про задоволення в морально-етичній складовій української церковної проповіді XVII ст.", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Стаття з теми: Уявлення про задоволення в морально-етичній складовій української церковної проповіді XVII ст.Дослідження уявлень про щастя в українській духовній культурі XVII ст. є досить актуальним, адже проблема щастя належить до основних у творчості вітчизняних церковних мислителів епохи бароко. Щастя трактувалося ними, як: небесне блаженство, земна «благословенність» доброго християнина, світський успіх, радість, задоволення, сприяння фортуни тощо. Задоволення тлумачили як мінливий стан радості від насолоди володіння земними благами (багатство, слава, успіх, тілесні задоволення), як правило, з погляду церковної доктрини, таке щастя несе за собою негативні наслідки для тіла та душі людини. Розуміння задоволення як мінливого стану тілесної радості від володіння земними благами (багатство, слава, успіх, тілесні насолоди) знаходить відображення у спадщині Антонія Радивиловського. Особливу увагу Антоній Радивиловський надає «тілесному гріху», тобто розпусті (нечистота, вшетечєнство, чужоложство тощо), яку він називає проказою, котрою заражаються навіть цнотливі люди від грішників та яка охопила людей всіх станів - «що єсть гріхь тєлєсньїй? азали нє проказа.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
