Уявлення про надприродне в українській культурі Х-ХVIII ст. - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукНауковий керівник: Ісаєвич Ярослав Дмитрович, доктор історичних наук, професор, академік НАН України, Інститут українознавства ім. Івана Крипякевича НАН України, директор, завідувач відділу історії середніх віків. Офіційні опоненти: Криса Богдана Семенівна, доктор філологічних наук, професор, Інститут українознавства ім. Івана Крипякевича НАН України, провідний науковий співробітник відділу української літератури; Захист відбудеться "13" грудня 2005 р. о 15-й годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 в Інституті українознавства ім.Це своєю чергою позначається й на поведінці людей у суспільстві, на його ідеології та міфології загалом. Це підкреслює актуальність проблеми, зумовленої потребою вивчити українську релігійну культуру у загальноєвропейському контексті, а також виявити її звязки зі світською ментальністю українського суспільства на різних етапах його становлення. Дослідження духовності українського народу з погляду формування уявлень про надприродні явища дає, зокрема, можливість реконструювати інтелектуальну та емоційну атмосфери, у яких розвивалася його культура загалом. Предметом дослідження стало формування уявлень про надприродні явища як "чудесні знаки" у руслі народної (традиційної) та елітарної культури; зміна цих уявлень на різних етапах розвитку релігійної і світської ментальності українського суспільства порівняно з аналогічними процесами в європейській та світовій культурі; відображення "образу чуда" у знакових системах української культури доби середньовіччя, раннього нового часу та новітнього періоду, резонанс містичних уявлень у колективній (суспільній) свідомості. розкрити роль і функції уявлень про надприродне в українській світській та релігійній культурі раннього нового часу;У XVII-XVIII ст. під впливом західних зразків жанр "чудес" набирає нових форм. Основну увага зосереджуємо передовсім на українських збірниках "чудес" ранньоновітнього періоду: "Тератургема, альбо чуда" А. Саме на тлі памяток такого типу у роботі здійснюється аналіз інших джерел: агіографічних творів ("житій святих"), літописних звісток про чудеса, теологічних трактатів, усно-фольклорних матеріалів тощо. Дослідження, присвячені ролі "чудес" у світовій та українській культурі, можна умовно поділити на кілька груп. Про "чудо" як про сформовану категорію культури у цей період говорити важко: на відміну від християнських чудес, їхні архаїчні праобрази не руйнують звичного ходу подій, а вважаються його невідємною складовою.Проблема надприродного не раз ставала обєктом богословських, історичних, етнологічних, філологічних студій як у світовій, так і в українській культурі. Основою цих пошуків стало широке коло джерел - збірників "чудес", теологічних і філософських трактатів, літописів, мемуарів, творів художньої літератури тощо. У дисертації проаналізовано трансформації у сприйнятті незвичайних явищ як знаків, що змінюють свій смисл залежно від епохи, емоційної та інтелектуальної атмосфери у суспільстві. Розповіді про чудеса розглянуто як тексти, які кожне покоління читає "по-своєму". Розвиток уявлень про надприродне в українській культурі відображає світові та загальноєвропейські напрями еволюції релігійної думки, проте має й специфічні риси.Голик Р. Чудо і знак: семіотичні проблеми української середньовічної і ранньоновітньої культури // Четвертий міжнародний конгрес україністів. Чудесне і повсякденне: семіотика духовної культури Галицько-Волинського князівства // Історичні і культурологічні студії. // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Антонича) // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ