Уявлення про багатовимірне мислення, його прийоми та процедури - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наукРобота виконана на кафедрі філософії та соціології Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Науковий консультант - доктор філософських наук, професор ДМИТРІЄВА Маргарита Степанівна, Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Офіційні опоненти: доктор філософських наук, професор ЛАЗАРЄВ Фелікс Васильович, Таврійський національний університет імені В. І. доктор філософських наук, професор ЧУЙКО Вадим Леонідович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри філософії та методології науки; Захист відбудеться 20 червня 2011 року о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.17 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, Україна, м.Це мислення формується в рамках нової народжуваної холістичної раціональності, усвідомлення якої багато в чому сполучене з переосмисленням уявлень про еволюцію, у якій слід розрізняти еволюцію екстенсивну та інтенсивну. У людини виявляються незвичайні здатності, приміром, здатності мислити по-новому. Саме тому у дослідженні розглядається багатовимірне мислення у сукупності його основних прийомів та процедур. На розвиток уявлень про багатовимірне мислення суттєво вплинули праці, у яких досліджувалася свідомість як надскладний гносеологічний обєкт. У проведеному дослідженні послідовний розгляд багатовимірного мислення і його елементарних процедур здійснювався шляхом розвитку цілої низки уявлень, що дозволяють прояснити суть багатовимірних мисленнєвих актів.Перший розділ «Гносеологічні передумови виникнення уявлень про багатовимірне мислення» присвячений проблематизації ситуації, що стимулює необхідність уведення й розвиток уявлень про багатовимірність і багатовимірне мислення в тому числі. Другий підрозділ першого розділу «Ідеї, що формують уявлення про багатовимірне мислення» присвячений розкриттю того ідейного тла, у якому формувалися відзначені вище проблеми. У четвертому підрозділі першого розділу «Багатовимірне мислення в контексті багатовимірного підходу, що формується» у сукупності розглядаються ті дослідницькі програми, які формують розвиток багатовимірного підходу й багатовимірного мислення в тому числі. У підрозділі вводяться уявлення про авторські концепти (безліч смислів, що відповідають терміну, що йменує концепт, зафіксовано в текстах, створених одним автором), змішані концепти (тому самому терміну ставляться у відповідність смисли, витягнуті із зовсім різних джерел). Мислення й смисл виявляють найглибший онтологічний взаємозвязок: думка розгортається, розпаковується смислами й, розчиняючись у цьому розтлумаченні, формує живильне середовище для виникнення думок нових.Фаза перша відзначена тим, що на цій стадії в спогляданні відбувається прояв конкретного знака, яким споглядання переривається; у другій фазі здійснюється осмислення знака. Прояснення смислоутворюючого конструкта вимагає від гносеологічного субєкта актуалізації спеціального локального простору смислів, у якому розгортаються потенційні смислові аспекти. Фактично смислоутворюючий конструкт і є гештальт, за допомогою якого миттєво схоплюється унікальний порядок. Таким чином, та сама вербальна структура може йменуватися або смислоутворюючим конструктом, коли увага фіксується на смислах, у відповідній структурі потенційно представлених, або гештальтом, коли увага звертається на порядок, іманентно закладений в наведеному конструкті. У реалізації смислоопераційних процедур найважливіша роль приділяється термінологічному базису, який розуміється як набір ключових для даної практики, спеціальним чином прояснених термінів, за допомогою яких відбувається наступна експлікація смислів.У фокусі уваги виявилися - смисл, простір, ієрархія, концепт. Думка розпаковується смислами, у сукупності смислів народжується нова думка. У граматичному просторі формуються локальні простори смислів, конституйовані конкретним гносеологічним субєктом, гіперпростори смислів, що також конституюються гносеологічним субєктом як сукупність одночасно актуалізованих локальних просторів смислу, створених різними субєктами пізнання. Концепти можуть бути авторськими, якщо множина смислів зафіксована в текстах, створених одним автором, і змішаними, коли тому самому терміну ставляться у відповідність смисли, здобуті із зовсім різних джерел. Концепт може перебувати або в стані свого становлення, коли в ході побудови концепту актуалізуються все нові й нові смисли, які відповідають терміну, що називає концепт, або в стані відновлення, коли в результаті аналізу корпусу текстів, створених тим або іншим автором, має місце відновлення відповідної множини смислів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ