Утворення та розвиток права СРСР - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА З ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН НА ТЕМУ: УТВОРЕННЯ СРСР ТА РОЗВИТОК РАДЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА Зміст Вступ……………………………………………………………………………….3 1. Конституція 1924 року………………………..................5 2. Кодифікація радянського законодавства в 20-і роки…………..................10 3. Розвиток права в 30-і роки…………………………………………………...23 4. Конституція СРСР 1936 року. Конституція УРСР 1937 року. Другий з’їзд Рад робітничих і селянських депутатів прийняв запропонований Леніним Декрет про мир і землю, Декларацію народів Росії. Декрет був антикапіталістичним і повертав Росію до зрівняльного землекористування. Декретом про суд №1 24 листопада 1917 р. всі судові установи, а також мирові судді, що функціонували в Росії, були знищені. Було створено міліцію (постановою РНК від 29 жовтня). Спочатку на добровільних засадах будувалась Червона Армія, але оскільки добровольців було замало, перейшли до обов’язкової військової повинності. В радянських республіках у 1922 р. були скликані зїзди Рад. 30 грудня 1922 року відбувся І зїзд Рад СРСР. Було створено першу радянську Конституцію, яка була затверджена на ІІ всесоюзному зїзді Рад у січні 1924 р. Конституція проголосила, що СРСР є добровільним обєднанням рівноправних народів, що за кожною республікою забезпечене право вільного виходу з Союзу. Входження України до складу Радянського Союзу 30 грудня 1922 року - подія одномоментного характеру. Оскільки йдеться не про форму організації держави, а про систему відносин між людиною та суспільством, між суспільством та державою, тобто про цілісний спосіб життя. У середині січня 1918 року ленінський Раднарком навіть дав дозвіл на зібрання Установчих зборів. Уже в грудні 1917 року В.Ленін створив ударний кулак партії більшовиків - організацію чекістів. Всі об’єднані наркомати входили до складу Раднаркому Російської Федерації. Укладачі договору не пошкодували слів, підкреслюючи суверенність, незалежність і рівноправність Росії та України: «Виходячи з проголошеного Великою пролетарською революцією права народів на самовизначення, визнаючи незалежність і суверенність кожної з договірних сторін і усвідомлюючи необхідність згуртувати свої сили з метою оборони, а також в інтересах їх господарського будівництва, вирішили укласти цей союзний робітничо-селянський договір», - так починалася преамбула. Не менш вражаючою була і стаття II Договору: «Обидві держави вважають за необхідне оголосити, що всі спільні зобов’язання, які вони надалі братимуть на себе щодо інших держав, можуть обумовлюватися лише спільністю інтересів робітників і селян Республік, що укладають цей союзний договір, і що з самого факту колишньої приналежності території УСРР до колишньої Російської імперії для УСРР не випливає ніяких зобов’язань стосовно кого б то не було». Йшлося про зниження рівня популізму радянських конституцій, наближення їх (хоча б деякою мірою) до реального стану речей. Ніхто з вищого керівництва, включаючи генерального секретаря ЦК РКП(б) Й.Сталіна та наркома у справах національностей РСФРР, не заперечував тих високих прав, що були надані союзним республікам. Раднарком УРСР у своїй постанові від 10 травня 1921 р. доручив Наркомюстові вжити заходів щодо систематизації діючих правових актів.