Аналіз закономірностей формування та механізмів політики урядових структур стосовно українців в контексті суспільно-політичної ситуації міжвоєнної Польщі. Дослідження та характеристика ставлення простого українського народу до окупаційного режиму.
При низкой оригинальности работы "Утвердження польського окупаційного режиму в Галичині у 1921-1926 роках. Політика Польщі щодо українців Галичини 1926-1939 років", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
«Утвердження польського окупаційного режиму в Галичині у 1921-1926 роках.Тому, щоб залагодити конфлікт і врятувати поляків від поразки, американська делегація запропонувала запросити представників ЗУНР і Польщі на Мирну конференцію і там домогтися перемиря [15, c.61]. За її Дорученням так звана польська комісія Мирної конференції й підготувала проект Статуту Східної Галичини, і який після обговорення 24 листопада 1919 року був схвалений під назвою “Договір між союзними державами і Польщею щодо Східної Галичини” [15, с.81]. У договорі було зафіксовано, що Польща одержує мандат на Східну Галичину на 25 років, а потім Ліга Нації мала б вирішити її подальшу долю. В цей час було заборонено вживати назви "Україна", "українець", а замість них використовували анахронізми "русин", "руські", [23, c.78]. Під час обговорення ноти Ллойд Джордж наголосив, що "три чверті населення Східної Галичини є української народності і вони того походження, мають ту саму мову, ту саму релігію, що мешканці України, а поляки тримають цей край лише завдяки збройній силі", що "Польща окупує цей край проти волі населення" [16, c.83].Детальне висвітлення міжнародних відносин, які у кінці першої чверті ХХСТ. розгорталась в Центральноєвропейському регіоні показує, що основний акцент уваги тут зводився на вирішення “українського питання”, до чого була причетна не тільки Польща, але й держави-переможниці Першої світової війни: Англія і Франція. Після падіння ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ Народної Республіки відновлення польського панування на землях Східної Галичини і Волині проходило під гаслом боротьби з більшовицькою ідеологією в регіоні та в процесі відновлення державних кордонів за зразком 1772 року. Протистояння українських патріотичних сил та польських націонал-шовіністичних угрупувань не дало змоги першим відстояти суверенітету втраченої держави, так як цьому не сприяли: по-перше, військово-політична ситуація в регіоні; по-друге, позиції “великих держав”; по-третє, соціальні та етнічні відносини в краю. Вдало скориставшись цими моментами, Польща, зумівши добитися позитивного для себе результату на міжнародній Раді Амбасадорів (1923р.), розпочала втілювати в життя на новоприєднаних землях традиційні методи експлуатації, колонізації та полонізації місцевого населення. Не дивлячись на такі несприятливі умови, прогресивна частина галицької інтелігенції продовжувала вести боротьбу з окупантами, застосовуючи для цього як політичні, так і військово-терористичні методи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
