Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини - Курсовая работа

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України ДЗ Луганський національний університет імені Тараса Шевченка” Кафедра соціальної роботи КУРСОВА РОБОТА з технології соціальної роботи на тему: Усвідомлене батьківство як умова повноцінного розвитку дитини м. Луганськ, 2013 рік Зміст Вступ Розділ 1. Усвідомлене батьківство як актуальна проблема соціальної роботи 1.1 Сутність феномену усвідомленого батьківства 1.2 Складові та компоненти усвідомленого батьківства 1.3 Напрями соціальної роботи з формування усвідомленого батьківства 1.4 Висновки за розділом 1 Розділ 2. Технології соціальної роботи з формування усвідомленого батьківства 2.1 Соціально-просвітницький тренінг як технологія формування усвідомленого батьківства 2.2 Технологія соціальної терапії у профілактиці девіантного батьківства 2.3 Технологія соціального консультування у формуванні усвідомленого батьківства 2.4 Висновки за розділом 2 Висновки Список використаних джерел Вступ Характерна риса цільності будь-якої системи - здатність до самозбереження в процесі постійного руху, змін та розвитку. Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-економічною та політичною нестабільністю, значним спадом виробництва, зниженням рівня життя більшості населення, посиленням розшарування населення за рівнем доходів, девіацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності та насильства, всі ці чинники, поруч з іншими призвели до втрати сучасною молоддю орієнтирів на створення повноцінної сімї, народження дитини та на усвідомлене батьківство. Актуальність її вивчення обумовлена протиріччями між гостротою демографічних проблем, які пов’язані з падінням народжуваності, великою кількістю сімей, які розпадаються, лавиноподібним збільшенням кількості дітей-сиріт при живих батьках, зі зростанням кількості випадків жорстокого ставлення до дитини та не розробленістю програм соціальної та психологічної допомоги молоді, яка є потенційними батьками. У соціально-психологічній літературі достатньо глибоко розкриті проблеми пов’язані з психологічною готовністю чоловіка та жінки стати батьками, вплив психологічної атмосфери сімї на психологічний розвиток плоду, на формування позитивного ставлення матері до майбутньої дитини (А. Буттєва, А. Брусиловський, Р. Овчарова, Г. Філіпова та ін.). Аналіз наукових робіт показав, з одного боку - багатьох проблем (психологічних, медичних, фізіологічних, побутових) у сімї, у чоловіків і жінок, які вирішили, стати батьками; з іншої - відсутність цілеспрямованої соціальної роботи з формування у підлітків і молоді необхідних якостей для сімейного життя, народження і виховання дітей, формування навичок усвідомленого батьківства (подружжя). Усвідомлене батьківство - багатогранний феномен, який можна розглядати як на рівні особистості, так і на надіндивідуальному рівні, які одночасно є етапами його формування. Українські дослідники В. Кравець О. Кікінеджі, О. Кізь, які вивчали структуру формування усвідомленого батьківства у молоді, виділили такі складові даного процесу, як: демографічне виховання молоді (спрямоване на формування правильної репродуктивної установки), формування контрацептивної культури, підготовка до прокреативної діяльності (інтимні стосунки як засіб відтворення потомства, дітонародження), психолого-педагогічна підготовка майбутніх батьків (отримання знань, розвиток умінь, навичок з приводу виконання батьківської ролі) [3, с.4]. Останньою складовою формування усвідомленого батьківства є соціально-педагогічна просвіта молодих батьків, тобто підготовка їх до виконання батьківських та материнських функцій, формування педагогічної культури (В. Постовий, Т. Алєксєєнко, І. Трубавіна, Т. Кравченко, Д. Луцик, Д. Романовська та ін.) Завданнями соціально-педагогічної просвіти молодих батьків (у тому числі майбутніх) на сучасному етапі, на думку І. Трубавіної, є: 1) допомога батькам у пошуку необхідної інформації з розвитку і виховання дитини, в орієнтації в цій інформації, розумінні потреб дитини, створенні умов, які б ці потреби задовольняли, навчанні практиці догляду за дітьми, ефективному використанні існуючих установ, які займаються здоровям, харчуванням і психосоціальним розвиток дитини; 2) формування впевненості батьків у своїх силах; покращання стосунків між чоловіком і дружиною, дитячої дисципліни; 3) допомога батькам у формуванні в дітей життєвих навичок [22, с.11].