Усні наративи як джерело з історії болгарського населення Північного Приазов’я ХХ століття - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИУ дисертації вперше комплексно досліджуються усні наративи як джерела з історії болгарського населення Північного Приазовя ХХ століття. Проаналізовано історіографічний доробок щодо проблематики усноісторичних досліджень та джерелознавчого аналізу усних наративів. Зясовано специфіку доджерельного етапу побутування усних наративів та визначено найефективніші форми фіксації усних наративів методом інтервювання. Зясовано інформативні можливості усних наративів для дослідження історії болгарського населення Північного Приазовя та виявлення соціокультурних трансформацій їхнього життя під впливом соціально-економічних та соціально-політичних явищ 1920-х - 1940-х років. The specificity of oral narratives before they were identified as sources are revealed and the most efficient forms of oral narratives record via the interview are determined.Актуальність теми дослідження визначається потребою докладного та всебічного вивчення комплексу історичних джерел, що сформувався в результаті соціально-економічної та соціокультурної діяльності етнолокальної групи болгар Північного Приазовя, яка посідає третє місце за чисельністю з-поміж населення Запорізької області та є невідємною частиною історичного розвитку Південної України другої половини ХІХ - ХХ століть. Виявлення конструктивних характеристик усних історій як джерела неминуче зачіпає й комунікативні аспекти суспільного буття, оскільки через дослідження механізмів продукування та подальшої трансляції соціально значимої інформації в середовищі певних колективів відкривається можливість вивчення - крізь призму субєктивного досвіду респондентів - структури соціуму та соціально-поведінкових сценаріїв, які визначають буття як окремої людини, так і загалу. В цьому аспекті проблематика історії болгарського населення Північного Приазовя вбачається таким дослідницьким полем, що дасть змогу виявити якісні характеристики усноісторичної методики та усноісторичного джерела, з огляду на особливий етно-культурний статус представників болгарських громад та усних наративів, сформованих ними в умовах міжетнічної взаємодії. Отож постає питання активного залучення усних історій як функціональної складової джерельної бази з історії болгарського населення Північного Приазовя ХХ століття. Комплексне застосування загальнонаукових принципів, загальноісторичних та джерелознавчих методів історичного дослідження, а також теоретико-методичних наробок соціологічної та психологічної наук, дало змогу авторові виокремити характерні риси усних історій як джерел, окреслити основні напрямки комунікаційних каналів трансляції усноісторичних свідчень у середовищі болгар Північного Приазовя та визначити інформативні можливості комплексу усних наративів як історичного джерела.Водночас, тематична спрямованість і джерельна база робіт, присвячених проблематиці болгар Північного Приазовя, дають підстави для проведення активних джерелознавчих студій із питань природи побутування та інформативних можливостей усних наративів. У параграфі 2.1 “Усноісторичне джерело у світлі пізнання проблем історії болгарського населення Північного Приазовя” розкрито проблематику понять “усна історія” та “усноісторичне джерело”, оскільки дані поняття активно застосовуються у вітчизняному історіографічному просторі без чіткої джерелознавчої локалізації та тлумачення. Визначено, що термін “усна історія” у вітчизняному історіографічному просторі та історичному джерелознавстві зокрема розглядають у таких значеннях: 1) усна історія - знання про минуле, що передається у суспільстві в усній формі; 2) усна історія - методика фіксації цього знання про минуле; 3) усна історія - кінцевий продукт такої фіксації; 4) усна історія - наукова дисципліна із сумою реквізитів і понятійним апаратом. Подальше зіставлення їх із поняттям фонодокумента (оскільки усні наративи, що знаходяться в нашому дослідницькому фокусі, за формою фіксації представлені аудіозаписами) дало можливість виявити специфічні риси “усноісторичних джерел”, в основі яких лежить їхня окремішність: 1) усні наративи, створені в процесі інтерсубєктивної взаємодії дослідника та оповідача, завжди мають вербальний характер; 2) висловлювання, зроблені респондентом свідомо, з метою передачі інформації про минуле; 3) висловлювання, вписані у тематичний контекст, заданий опитувачем; 4) висловлювання, зафіксовані аудіальними (або візуальними) засобами запису. Параграф 2.2 “Формування комплексу усних наративів у середовищі болгар Північного Приазовя” присвячено висвітленню проблеми доджерельного існування усних наративів, формуванню їх та побутуванню в середовищі болгарського населення Північного Приазовя як результату комунікативної та когнітивної діяльності індивідів і соціуму загалом.

2. Основний зміст дисертації