Аналіз репрезентації урбаністичного простору в авторській казці на прикладі "Місто без квітів" Валерія Шевчука. Обґрунтування абсурдності сучасного урбанізованого простору, який знищує в людині природні почуття, змушує її шукати нові варіанти існування.
При низкой оригинальности работы "Урбаністичні візії новітньої української авторської казки для дітей", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Урбаністичні візії новітньої української авторської казки для дітейБойцун і виявила кілька варіантів його зображення: архаїчний тип опису міста, повязаний з побутом українців; місто як символ цивілізації з традиційними для нього атрибутами - церквами, палацами тощо [2, 6-10]. Авторка акцентує увагу на церкві й людях у ній: стара занедбана споруда і цвинтар коло неї, стемнілі, померклі лики ікон, жінки, завязані чорними хустками. Сцени відвідування церкви і ярмарку в місті свідчать, що дух новочасного міста поки що не став для українців своїм, Галя та її брати не почувають себе комфортно й захищено в ньому. Шевчука зявилася в час, коли в літературі активізувалися постмодерністські зрушення, котрі спонукали письменника до експериментів з прозовими формами, що позначилося на образно-стильовому наповненні твору (наслідування фольклорно-міфологічної традиції, символіко-асоціативні звязки, філософ - сько-притчевий підтекст тощо). Письменник протиставляє темні барви яскравій палітрі, увиразнює негативну інформацію сірого й чорного кольорів (сірим є одяг королеви і її прислужників, камінь, на якому сиділа дівчинка й розповідала сон подрузі, подолець, що вона одягла на коліна, сірою стіною оточене місто тощо), вживає їх у значенні спустошеності, затьмареності й у такий спосіб створює відповідну емоційну атмосферу, підводячи читача до думки про одноманітність, спустошеність соціуму.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
