Загальні відомості про етіологію, епізоотологію та патогенез токсоплазмозу. Методи передзабійного й післязабійного виявлення природного вогнищевого захворювання. Санітарно-профілактичні заходи запобігання ураженню м’яса паразитом Toxoplazma gondii.
Кафедра ветеринарно-санітарної експертизи та стандартизації продуктів тваринного походженняТоксоплазмоз (toxoplasmosis) - природно-вогнищеве, антропозоонозне захворювання, що викликається простішим внутріклітинним паразитом Toxoplazma gondii (Nicolle et Manceaux, 1909). Протікає зазвичай в хронічній формі, без симптомів, інколи гостро та характеризується комплексом нервових явищ, а також патологією родів та вагітності.Збудник токсоплазмозу - простіший організм з роду Toxoplasmida, що по формі нагадує зерно мигдалю або мерозоїт кокцидії. Форми токсоплазм (трофозоїти) мають вигляд дуги або дольки апельсина з одним або обома загостреними кінцями, що рухаються. Ядро зазвичай знаходиться в середній частині клітини, забарвлюється за методом Романовського-Гімза в рожевий колір а цитоплазма в блакитний різної інтенсивності. Встановлено також, що статевий цикл розвитку токсоплазм проходить в епітеліальних клітинах кишечника (у котів), де в наслідок злиття макро-та мікрогамет утворюється зигота, потім ооциста, що по своїй формі та структурі нагадує ооцисти кокцидій роду Isospora.Найбільш інтенсивно токсоплазми виділяються в зовнішнє середовище з навколоплідною рідиною, плацентою, з вагінальними виділеннями, абортованими та мертвонародженими плодами. В секретах (молоко, сльоза, слина, фекалії, сеча) токсоплазми виявляться тільки в гострий період захворювання.Гострий період хвороби характеризується наявністю трофозоїтів в організмі хазяїна, котрі або є причиною загибелі тварини, або при хронічному перебігу довго зберігаються в сполучній, мязовій та нервовій тканинах хазяїна.Встановити токсоплазмоз у тварин нелегко, тому, що хвороба протікає у латентній формі, а клінічні ознаки мало вивчені. Відмічають підвищення температури тіла, прискорення пульсу та дихання, пригнічення, відмова від корму та води, задишка, гнійно-слизисті виділення з носової порожнини та тремор мязів. Іноді у хворих тварин відмічається порушення координації рухів (вівці, свині), відмічається парез кінцівок, діарея, у свиней - геморагічні явища в шкірі вух та на внутрішній поверхонь стегон. У овець та підсвинків на 10-12 день після зараження наступає критичне зниження температури тіла до 35-36 градусів, та смерть від асфіксії..В забитих тварин можна виявити запалення та набряк легень, селезінки та лімфатичних вузлів, на розрізі цих органів вогнища некрозу та крововиливи. При під гострому та хронічному протіканні спостерігають фокусні осередки некрозу, особливо в підшкірних лімфатичних вузлах, лімфаденіт, асцит.Роблять зріз органів в яких токсоплазми можуть бути виявлені у вільному стані, як псевдо цисти, розміщені в середині клітин, а при хронічному протіканні в формі цист. Крім гістологічного дослідження проводять серологічні дослідження у вигляді реакції звязування комплементу з токсоплазмозним антигеном або кольоровою сироватковою пробою за Фельдманом.Зараження відбувається найчастіше аліментарним шляхом через інфіковані харчові продукти (сире мясо, сирі яйця та ін.). Особливо небезпечно сира або піддана поганій тепловій обробці свинина, яка може містити велику кількість патогенних токсоплазм.Дотримання санітарно-гігієнічних правил, особливо в період окоту.
План
План
1. Загальні відомості
2. Етіологія
3. Епізоотологія
4. Патогенез
5. Передзабійна діагностика
6. Післязабійна діагностика
7. Діагноз
8. Санітарна оцінка мяса
9. Профілактика
Список використаної літератури
1. Загальні відомості
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы