Ураження шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційовані із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів, у хворих на остеоартроз: особливості діагностики, профілактики, лікування - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ О.О.Робота виконана в Національному медичному університеті ім. Науковий керівник доктор медичних наук, професор СВІНЦІЦЬКИЙ Анатолій Станіславович, Національний медичний університет ім. Шупіка МОЗ України, професор кафедри сімейної медицини доктор медичних наук, професор НИКУЛА Тарас Денисович, Національний медичний університет ім. Захист відбудеться “18 ”жовтня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.003.04 при Національному медичному університеті ім. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім.Соціально-економічну актуальність проблеми НПЗП-асоційованих гастродуоденопатій при ОА визначають наступні чинники: приріст поширеності хвороби та, відповідно, збільшення випадків приймання НПЗП; зростання в структурі населення України частини людей похилого та старечого віку; труднощі своєчасної діагностики уражень шлунка та ДПК - як внаслідок неспецифічності клінічних проявів, так і через недостатню обізнаність з цим питанням практичних лікарів; можливість маніфестації НПЗП-гастродуоденопатій загрозливими для життя станами і висока вартість їх лікування [R. Наукова актуальність дослідження підкреслюється суперечливими даними стосовно таких аспектів проблеми, як визнання власної ульцерогенної дії НПЗП, співвідношення місцевих та системних механізмів патогенезу, роль супутнього гелікобактеріозу і доцільність проведення ерадикаційної терапії, значення ендокринно-імунних порушень, звязок виразкових і запальних уражень, типовість їхньої локалізації, значущість строків виникнення, прогноз ускладнень, доцільність використання антисекреторних і антацидних засобів, феномен адаптації слизової оболонки шлунка до НПЗП, а також перспективи застосування ЦОГ-2-селективних НПЗП, зокрема, в порявнянні з “малотоксичними” диклофенаком та ібупрофеном [Л.И. Задачі дослідження: В порівняльному аспекті оцінити частоту, клінічні прояви та морфологічні особливості уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, які виникають у хворих на остеоартроз протягом курсу лікування нестероїдними протизапальними препаратами різних груп. Вивчити особливості уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих із застосуванням НПЗП, в залежності від стану кортизолпродукуючої функції кори наднирників у хворих на остеоартроз. Оцінити ефективність застосування мізопростола в лікуванні ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки, асоційованих із застосуванням НПЗП, у хворих на остеоартроз.В основу роботи покладено порівняльний аналіз результатів обстеження і лікування 155 хворих на остеоартроз, які протягом 1996-2000рр. знаходились на лікуванні в Київській Центральній басейновій клінічній лікарні МОЗ України, Центральному госпіталі МВС України. За даними анамнезу та попереднього ендоскопічного дослідження, частота супутньої ВХ становила 21,3% (33 хворих: 11 чоловіків та 22 жінки). Дослідження проведено до початку НПЗП-терапії у 57 хворих віком 41-63 роки (середній вік - 49,6 років). Для порівняння ефективності різних заходів профілактики гастродуоденопатій пацієнтів було розподілено на 7 клінічних груп залежно від застосованої методики НПЗП-терапії: до І групи увійшли 22 пацієнти, яким призначався ібупрофен в вихідній добовій дозі 800-1200мг, до ІІ - 28 пацієнтів, які отримували мелоксикам (7,5-15мг). Хворим IV групи (18 пацієнтів) призначалося парентеральне (в/м) введення диклофенаку; до V групи увійшли 16 пацієнтів, які лікувалися цим самим НПЗП в таблетованій кишковорозчинній формі.В дисертації наведене теоретичне узагальнення та дістало подальшого розвитку вирішення наукової задачі профілактики та лікування уражень гастродуоденальної зони, асоційованих із застосуванням нестероїдних протизапальних препаратів, у хворих на остеоартроз. У хворих на остеоартроз при регулярному застосуванні таких НПЗП, як диклофенак, ібупрофен та мелоксикам, протягом трьох тижнів частота виникнення ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки сягає 34,8%, при тому виразки (11,6%) становлять третину всіх уражень. Необхідність проведення ендоскопічного дослідження шлунка та дванадцятипалої кишки для своєчасної діагностики ускладнень НПЗП-терапії у хворих на остеоартроз обумовлена тим, що більшість ерозивно-виразкових уражень (70,4%) не має клінічних проявів. Розроблений спосіб профілактики НПЗП-асоційованих ерозивно-виразкових уражень гастродуоденальної зони полягає у застосуванні протягом перших 4-5 днів НПЗП-терапії диклофенаку натрію в кишковорозчинній формі, а далі, при збереженні клініко-лабораторних ознак синовіту, в прийманні простої таблетованої форми диклофенаку з мізопростолом - до зникнення вказаних ознак. Гіперкортизолемія, яка зустрічається у 23,4% хворих на остеоартроз, підвищує чутливість слизової оболонки гастродуоденальної зони до ушкоджуючих впливів НПЗП - ерозивно-виразкові ураження виникають з частотою 79,3%, а власне виразки - 37,9%, при тому типовою локалізацією уражень (91,3%) є антродуоденальна.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ