Управління втратами залізорудної сировини як чинник підвищення економічної ефективності гірничо-збагачувального виробництва - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наукНаукові задачі з підвищення економічної ефективності використання наявних запасів сировини у гірничозбагачувальному виробництві не мають комплексного підходу. Тому в дисертаційній роботі поставлена наукова задача, що полягає у вдосконаленні і теоретичному обґрунтуванні економічних методів, які підвищують економічну ефективність гірничозбагачувальних підприємств Кривбасу шляхом управління втратами рудної сировини в процесах її видобутку і переробки. При рішенні наукових задач використані методи дослідження: наукового узагальнення і систематизації - для дослідження економічних важелів заощадження рудної сировини; математичної статистики - для встановлення залежностей між економічними показниками процесів видобутку і збагачення та втратами залізної руди; економіко - математичного моделювання - при аналізі змінних, що формують собівартість видобутку руди і виробництва концентрату; аналітичні - при визначенні економічного ефекту від зниження втрат рудних запасів; інженерної експертизи - для вибору шляхів зниження втрат рудної сировини і собівартості концентрату. Собівартість видобутку рудної сировини і виробництва концентрату внаслідок втрат запасів сировини підвищується прямо пропорційно відношенню цих втрат до здобутих запасів сировини. Економічна ефективність гірничозбагачувального виробництва підвищується за рахунок скорочення питомих умовно-постійних витрат на продукцію, яке досягається у результаті зменшення втрат кількості і якості рудної сировини на виробництво та збільшення обсягу продукції.Більшість звітних даних про втрати визначаються розрахунковим шляхом і не відображають фактичних втрат рудної сировини у гірничозбагачувальному виробництві. Ритмічність обсягів виробництва, якість і собівартість руди та концентрату, які визначають втрати сировини, доцільно стимулювати при погодинній формі оплати праці (56,7… 61,7 % числа опитаних). Нормування витрат руди прямим методом не виконується, хоча витрати є одним із важливих чинників, які визначають втрати і збитки підприємства. При цьому витрати руди на виробництво концентрату знизилися б з 2,72 до 2,44...2,50 т чи на 0,25 т руди на 1т концентрату. У такий же спосіб визначено собівартість концентрату за витратами тільки на його виробництво і реалізацію: Сот=Ск(Fe) Qtgk(Fe), (5) де Ск(Fe) - собівартість концентрату в залежності від вмісту заліза у руді.У дисертації, яка є завершеною науковою роботою, отримані нові результати, що полягають у вдосконаленні методів нормування витрат і цілеспрямованого стимулювання економії рудної сировини, оцінки економічної ефективності стратегії гірничовидобувного підприємства з використання наявних запасів родовища і є суттєвими для розвитку теорії та збагачення практики функціонування економічного механізму гірничозбагачувальних комбінатів Кривбасу. На криворізьких ГЗКАХ низький (в діапазоні 55…75%) витяг загального заліза з руди, що істотно знижує економічну ефективність гірничозбагачувального виробництва і є наслідком значних (на рівні 30…40% за металом) втрат якості й кількості рудної сировини в процесах її видобутку і збагачення. Ритмічність обсягів видобутку руди та її переробки, якість і втрати сировини, які визначають собівартість виробництва концентрату, треба стимулювати при погодинній формі оплати праці (56,7… 61,7% числа опитаних). Внаслідок втрат якості і кількості рудної сировини в процесах видобутку і переробки собівартість концентрату збільшується прямо пропорційно їх відношенню до видобутих запасів сировини. В результаті розубоження собівартість видобутку рудної сировини зменшується на величину, яка пропорційна відношенню вмісту заліза в рудному непорушеному масиві до його вмісту в рудопотоці, що направляється на збагачення.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ