Управління використанням робочого часу працівників СТОВ "Бондарівське" - Дипломная работа

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийнятті управлінських рішень по забезпеченістю та ефективності їх робіт. Здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резервні підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, виробляється стратегія його розвитку. Одним з критеріїв економічної ефективності виробництва є рівень використання робочого часу, що характеризує продуктивність праці, що означає приріст валового внутрішнього продукту на одиницю витрат праці. Показники, що характеризують рівень вироблення працівників, відображають сформовану ступінь ефективності використання робочого часу. Підвищення кваліфікації, зміна розстановки робочих місць, організаційні, технічні та технологічні нововведення мають на меті зниження кількості часу, що припадає на одиницю готової продукції; шляхом більш раціонального використання робочого часу домогтися підвищення вироблення працівників.Робочий час для виконавця робіт підрозділяється на час роботи (протягом якого робітник виконує ту чи іншу передбачену або не передбачену виробничим завданням роботу) і час перерв у роботі (протягом якого робітник не працює). Час роботи по виконанню виробничого завдання складається з наступних категорій витрат робочого часу виконавця робіт: підготовчо-заключний час (ТПЗ) - це час, що витрачається робітником на підготовку до виконання заданої роботи і дії, повязані з її закінченням. До даного виду витрат робочого часу належить час отримання виробничого завдання, інструментів, пристосувань і технологічної документації; ознайомлення з роботою, технологічною документацією, кресленням; отримання інструктажу про порядок проведення роботи; налагодження устаткування на відповідний режим роботи; пробної обробки деталі на верстаті; зняття пристосувань, інструменту; здачі готової продукції ВТК; здачі технологічної документації і креслень. Воно поділяється на основний і допоміжний час при машинних роботах; основний час (Т0) - це час, що витрачається робітником на дії по якісному і кількісному зміни предмета праці, його стану і положення в просторі; допоміжний час (Тв) - це час, що витрачається робітником на дії, що забезпечують виконання основної роботи. До допоміжного належить час на завантаження обладнання сировиною та напівфабрикатами; вивантаження і знімання готової продукції; встановлення та закріплення деталі; відкріплення і зняття деталі; переміщення предмета праці в межах робочої зони; управління обладнанням;переміщенняокремих механізмів устаткування; перестановку робочого інструменту, якщо це повторюється з кожною одиницею продукції; контроль за якістю виготовленої продукції та ін; час обслуговування робочого місця (Тобс) - це час, що витрачається робітником на догляд за робочим місцем і підтримку його в стані, що забезпечує продуктивну роботу протягом зміни.У ході вивчення трудового процесу та його нормування вирішуються два завдання: визначення фактичних витрат часу на виконання операції та її елементів; визначення структури витрат часу протягом зміни (або її частини). Недоліки методу: спостереження тривалі й трудомісткі, обробка даних досить складна; час спостереження обмежено, спостереження не можна переривати; один спостерігач, як правило, не в змозі забезпечити якісне спостереження і фіксацію результатів більш ніж по трьом - чотирьом обєктам; постійна присутність спостерігача чинить психологічний; вплив на працівника, що може дещо спотворювати достовірність результатів. -Вибіркові заміри застосовуються для вивчення окремих елементів роботи, операції незалежно від їх послідовності в часі. Переваги методу: один дослідник може спостерігати майже необмежену кількість обєктів; достовірність спостереження не постраждає, якщо воно буде перервано, а потім продовжено; за оцінкою фахівців, трудомісткість спостереження та обробки даних у 5, 10 разів менше, ніж при методі безпосередніх вимірів, нижче фізичні та нервові навантаження у спостерігача; спостерігач не знаходиться постійно поруч з працівником - обєктом спостереження, тому не чинить на нього істотного психологічного впливу. Візуальний спосіб - спостереження і фіксація витрат часу проводяться безпосередньо спостерігачем за допомогою стрелочно-циферблатних приладів часу - годин із секундною стрілкою, одне - і двухстрелочних секундомірів зі шкалою циферблату у 60 поділок, кожна з яких позначає 1 с, або в 100 поділок, відповідних 0 , 01 хв.Робочий час являє собою встановлену законом тривалість перебування працівника на підприємстві для виконання певних обовязків. У процесі такого аналізу вивчаються внутрішньозмінні і цілоденні втрати робочого часу, виявляються величина втрат і непродуктивних витрат робочого часу, зясовуються причини їх виникнення. Цілоденні втрати робочого часу виявляються в результаті аналізу використання фонду робочого часу і балансу робочого часу одного середньооблікового робітника.

Зміст

Вступ

Розділ1: Теоретичні аспекти управління використанням робочого часу працівників організації

1.1 Основні види витрат робочого часу

1.2 Основні методи вивчення витрат робочого часу

1.3 Основні показники ефективності використання робочого часу

Розділ2:Управління використанням робочого часу працівників СТОВ «Бондарівське»

2.1 Загальна характеристика СТОВ «Бондарівське»

2.2 Аналіз якісного складу і плинності персоналу на СТОВ «Бондарівське»

2.3 Аналіз ефективності використання робочого часу на СТОВ «Бондарівське»

Розділ3:Напрями удосконалення щодо використання робочого часу на СТОВ «Бондарівське»

3.1 Шляхи підвищення використання робочого часуна СТОВ «Бондарівське»

3.2 Методи вивчення затрат робочого часу як спосіб підвищення ефективності використання робочого часу

3.3 Удосконалення використання робочого часу з урахуванням зарубіжного досвіду

Висновок

Список використаних джерел