Управління виховно-виправним процесом - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук 12.00.07 - теорія управління, адміністративне право і процес, фінансове право, банківське правоРоботу виконано на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності в Запорізькому юридичному інституті МВС України. Науковий консультант: заслужений юрист України доктор юридичних наук, професор Бандурка Олександр Маркович, ректор Університету внутрішніх справ (м. доктор юридичних наук, доцент Остапенко Олексій Іванович, перший проректор Львівського інституту внутрішніх справ МВС України,. доктор юридичних наук, доцент Шкарупа Віктор Костянтинович, начальник кафедри Донецького інституту внутрішніх справ МВС України. Дисертація присвячена дослідженню питань, які сприяють підвищенню ефективності управлінської діяльності, стосовно прийняття правильних, об?рунтованих рішень органами державного управління з профілактики порушень дисципліни. Досліджені: особистість злочинця, вплив на неї алкоголізму і наркотизму, аналізуються основні напрямки профілактики злочинів, повязаних з наркотизмом.Актуальність теми дослідження обумовлюється тим, що складні та нові процеси державного і суспільного розвитку на початку 90-х років разом із позитивними змінами викликали бурхливе зростання злочинності, серйозні негативні явища в діяльності установ і органів, які виконують покарання у вигляді позбавлення волі. Вмінню управляти цими процесами, дослідженню природи покарання, цілям і системі його виконання постійно приділялась певна увага з боку вчених різних галузей науки. У подальшій розробці проблем покарання і його виконання, об?рунтування теоретичних основ каральної політики держави і її рекомендації досить активну участь брали М.М. Серйозні зміни, що відбулися у другій половині 50-х років у соціально-політичному житті держави на основі поширення демократичних започаткувань, відновлення гуманістичних принципів і посилення кримінальних покарань, створили реальні можливості для більш глибокого дослідження проблем кримінальної репресії, вироблення на цій основі науково обґрунтованих положень розвитку кримінального і виправно-трудового законодавства. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень, які визначають закономірності розвитку кримінально-виконавчої системи Української держави, що розкривають аспект поняття і змісту виконання покарання у вигляді позбавлення волі; визначення поняття і змісту основних засобів карально-виховного впливу на засуджених і вирішення на цій основі конкретних проблем, повязаних із реформою кримінально-виконавчої системи за сучасних умов: здійснити на базі узагальнення вітчизняного і зарубіжного досвіду комплексне дослідження основ управління в органах внутрішніх справ України за сучасних умов;На думку автора, дисципліна - це правила поведінки людей або організацій що підтверджені нормативними актами, звичаями, нормами етикету, за порушення яких настає відповідальність матеріальна, дисциплінарна, адміністративна або кримінальна. Тобто існує механізм підтримки дисципліни в суспільстві, де людина або організація вболівають за свій соціальний стан. Друга - державна дисципліна - це не тільки визначений порядок сукупності правил діяльності щодо здійснення загальнодержавних завдань правових норм, що закріплюють права і обовязки робітників і службовців державних органів, підприємств, установ, організацій, режим їх виконання, права і обовязки громадян, але і фактичне виконання цих правил усіма державними та суспільними організаціями, їх працівниками і громадянами країни. Сутність державної дисципліни, на думку дисертанта, у виконанні вихідних від держави і встановлених правовими актами (нормативними та ненормативними) приписів в громадських відносинах, однією із сторін яких виступає сама держава в особі її органів або посадова особа. Дисциплінарна відповідальність, у свою чергу, являє собою накладання компетентною особою або органом на підлеглого службовця або робітника, який скоїв дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, з метою підтримки державної дисципліни в колективі та вихованні у кожного робітника і службовця добросовісного ставлення до праці.Одного часу в літературі з кримінально-виконавчого права була у вжитку така формула правового становища рецидивістів: вони користуються всіма правами і на них покладаються всі обовязки громадян, за винятком тих прав, якими вони не можуть скористатися, або тих обовязків, які вони не можуть виконати через факт позбавлення волі. Правове положення будь-якого засудженого, і в тому числі рецидивіста, повинно виходити не з того, що він фактично не може скористатися деякими правами і виконати деякі обовязки, а з того, що в нього немає цих прав і обовязків, що правовий статус його значно вужчий від правового статусу громадянина, який перебуває на волі. Наприклад, трудові права, право на відпочинок надаються рецидивістові з певними обмеженнями, що зумовлено фактом позбавлення волі.

2. Основний зміст роботи